Вила́муватися, муюся, єшся, сов. в. ви́ламатися, маюся, єшся, гл. 1) Выламываться, выломаться. 2) Пробиваться, пробиться, выбиться. Нема звірів… ще ніяк не виламаються (бо замкнені). Рудч. Ск. II. 70.
Вилані́, ні́в, м. мн. Вилы железные для навоза. Вх. Зн. 6. Желех.
Ви́лапати, паю, єш, гл. Выискать, найти. Ми у лісі вилапали добрих дубків, та дорогі вражі. Волч. у.
Ви́латати, таю, єш, гл. Наложить заплаты. Кожуха вилатать. О. 1862. V. Кух. 34.
Ви́лаяти, лаю, єш, гл. Выругать. Вилаю так, що тобі в пельку не полізе. Ном. № 3605.
Ви́лежати, ся. См. Вилежувати, ся.
Виле́жувати, жую, єш, сов. в. ви́лежати, жу, жиш, гл. 1) Вылеживать, вылежать. У Пилипівку ніч як море — не виспиш і не вилежиш її. 2) Пролеживать, пролежать. От я зиму вилежала. Ном. № 13923.
Виле́жуватися, жуюся, єшся, сов. в. ви́лежатися, жуся, жишся, гл. Вылеживаться, вылежаться, пролежать достаточное время. Виспався, та не вилежався. Ном. № 11334.
Ви́летіти. См. Вилітати.
Ви́лечко, ка, с. Ум. от вильце.
Вилива́ння, ня, с. Выливание; изливание.
Вилива́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́лити, ллю, ллєш, гл. Выливать, вылить; изливать, излить. Дешеву юшку на двір виливають, а дорогу поїдають. Ном. № 10537. За карії оченята, за чорнії брови серце рвалося, сміялось, виливало мову. Шевч. 4. Бач, на що здалися карі оченята, щоб під чужим тином сльози виливать. Шевч. 80. На Андрея виливають воском, оловом. О. 1861. X. 48. Як з во́ску ви́лив. Хорошо, аккуратно сделал вещь. Мнж. 171.
Вилива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. ви́литися, ллюся, ллєшся, гл. Выливаться, вылиться; изливаться, излиться. Вилилась вода. Пісня так і виливається із самого серця. Стор. I. 4. Вилилась як з воску в матір.
Ви́ливок, вка, м. Яйцо, снесенное без скорлупы. Козел. у. Проклята курка виливки ллє, а нестись — не несеться.
Ви́лизати, ся. См. Вилизувати, ся.
Вили́зувати, зую, єш, сов. в. ви́лизати, жу, жеш, гл. Вылизывать, вылизать.
Вили́зуватися, зуюся, єшся, сов. в. ви́лизатися, жуся, жешся, гл. Вылизываться, вылизаться.
Ви́линути, ну, неш, гл. Вылететь. Де ти, пташко? Вилинь, серце. Шевч. 276.
Ви́линяти, няю, єш, гл. Облинять; отлиняться. Нехай цей кінь три роси обіб'є, вилиняє. Рудч. Ск. II. 72.
Ви́лисіти, сію, єш, гл. Оплешиветь.
Вили́скуватися, куюся, єшся, гл. Лосниться, блестеть. Вус чорний аж вилискується. Стор. II. 11.
Ви́лити, ся. См. Вилива́ти, ся.
Ви́лиці, ць, ж. мн. 1) = Вила 2. Шух. I. 194. Также как часть мотови́ла. Шух. I. 150. 2) В курке кремневого ружья пластинки, в которые вставляется кремень. Шух. I. 299. 3) В ножницах — часть от винта до острых концов. Шух. I. 153. 4) Часть цепа. См. Вуголов. Шух. I. 166. 5) Боковая сторона морды четвероногого животного. У тих волів під вилицями, коло щелепів були такі нарости. Павлогр. у. (Залюбовск.). 6) Затылок рыбы. Шух. I. 224.
Ви́лицювати, цюю, єш, гл. Перелицевать.
Вилича́ти, ча́ю, єш, гл. Просвечиваться (напр. о теле под ажурной тканью). Мнж. 177.
Виличко́вувати, вую, єш, сов. в. ви́личкувати, кую, єш, гл. Очищать, очистить шкуру от шерсти.
Виліза́ти, за́ю, єш, гл. = Вилазити. Вх. Лем. 398.
Ви́лізти. См. Вилазити.
Ви́ліпити. См. Вилі́плювати.
Вилі́плювати, люю, єш, сов. в. ви́ліпити, плю, пиш, гл. Лепить, слепить, вылепить. З молодого, як з воску: що хоч, те й виліпиш. Ном. № 8725.
Ви́літ, ту, м. 1) Вылет. 2) Отлет. Соколонько та на вильоті, козаченько та на виїзді. Мет. 179.
Виліта́ння, ня, с. 1) Вылет, вылетание. 2) Отлет. Ум. Виліта́ннячко. Зозуленько, моя матінко! Та до Петра тобі та куваннячко, після Петра тобі вилітаннячко. Мил. 93.
Виліта́ти, та́ю, єш, сов. в. ви́летіти, лечу, тиш, гл. 1) Вылетать, вылететь. Ластівки вилітають, годину обіцяють. Ном. № 309. Вилітали запорожці на лан жито жати. Шевч. 61. 2) Взле-
