крутяться обоє, рано встаючи, пізно лягаючи. Мир. ХРВ. 125.
Виктува́ти, тую, єш, гл. Харчевать, кормить, угощать. Виктує свої гості. Гол. IV.
Ви́кувати. См. Виковувати.
Ви́куп, пу, м. 1) Выкуп. Зостав його, нехай живе на світі, бо він мені подав за себе викуп. К. Іов. 73. 2) Искупление. Од пекла до викупу, до царства небесного душу проводжає. Макс.
Ви́купати, паю, єш, гл. Выкупать.
Ви́купатися, паюся, єшся, гл. Выкупаться. Викупалась і вона і вилазить із води. Рудч. Ск. II. 117.
Викупа́тися, па́юся, єшся, гл. = Викуплятися.
Ви́купити, ся. См. Викупля́ти, ся.
Викупля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́купити, плю, пиш, гл. 1) Выкупа́ть, выкупить. Сорочку викупив, а сукман заставив. Ном. № 10658. Викупа́ти пояси́. Свадебный обряд, совершаемый новобрачною во вторник: давать подарок (платок) и угощение водкой дружко́ві и піддру́жому, которые сидят в это время на подушках. Мил. 125. 2) Заплатив деньги, брать, взять сделанную по заказу работу. Г. Барв. 505. 3) Искупать, искупить.
Викупля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. ви́купитися, плюся, пишся, гл. Выкупа́ться, выкупиться, откупаться, откупиться. Викупивсь од панщини. Рудч. Ск. I. 62.
Викупне́, но́го, с. Выкупные деньги за землю. За землю викупне треба дати… а податки з якої речі? Мир. Пов. I. 157.
Ви́курити. См. Викурювати.
Вику́рювати, рюю, єш, сов. в. ви́курити, рю, риш, гл. 1) Выкуривать, выкурить. 2) Выживать, выжить, изгонять, изгнать. І ладаном не викуриш. Ном. № 2810.
Викуря́ти, ря́ю, єш, гл. = Викурювати. Ей, винники, броварники! Годі вам… по винницях горілок курити, очей своїх молодецьких викуряти. Мет.
Ви́кусити. См. Викушувати.
Вику́шувати, шую, єш, сов. в. ви́кусити, шу, сиш, гл. Выкусывать, выкусить. Бодай тобі здох той півень, — викусив око. Рудч. Ск. I. 38.
Ви́ла, вил, с. мн. 1) Вилы (земледельческий инструмент). Приткнув, як ужа вилами. Ном. № 6787. А Кавель узяв та й заколов вильми Авеля. Чуб. I. 9. Се ще ви́лами пи́сано. Еще очень мало вероятности, чтобы это совершилось. Ном. № 6821. Гові́ти на ви́лах. Говеть на шестой неделе поста. Коли говітимеш? — На вилах. (На шостому тижні, бо вже виляла-виляла, та далі нікуди, бо на останньому і ніколи, і служба довга). Грин. II. 304. 2) Развилье, рассохи — отдельно или как часть различных снарядов, напр. сак имеет ви́ла, на которых висит сеть. Шух. I. 224, 228. 3) Угол, образуемый пересечением двух рек, дорог и пр. Ум. Ви́лка, ви́лочки. На Юрія сіна кинь, та й вилка закинь. Ном. № 440.
Ви́лабудати, даю, єш, гл. С трудом и медленно выискать, сделать что-нибудь, добиться чего-нибудь. Треба б десь вилабудати якесь місце, де б можна забавлятись.
Ви́лабудатися, даюся, єшся, гл. С трудом выбраться из чего. Желех.
Ви́лагодити, джу, диш, гл. Уладить, устроить как должно. Як баба зна добре, то вилагодить як слід. Черк. у.
Ви́ладнати, наю, єш, гл. 1) Привести в порядок. 2) Починить. 3) Приготовить, снарядить.
Ви́лаз, зу, м. В выраж.: нема́ ви́лазу. Невозможно вылезть. Тут і в посуху багнюка, що й вилазу нема. Св. Л. 293.
Ви́лазити, жу, зиш, гл. Излазить. Скрізь вилазили. О. 1861. XI. 29.
Вила́зити, жу, зиш, сов. в. ви́лізти, зу, зеш, гл. 1) Вылазить, вылезать, вылезть. Вилазить гадюка. Рудч. Ск. I. 146. Кривда людськая боком вилазить. Ном. № 2294. Кричить, аж з шкури вилазить. Ном. № 3459. Не так скоро лихо вилізе, як улізе. Ном. № 1959. 2) Взлезать, взлезть. Кричи, хоч на гору вилізь. Ном. Виліз дружба на липу. О. 1862. IV. 19. 3) Не вила́зити з чо́го. Быть постоянно в чем. З роботи ніколи не вилазить. Другі в плахтах та запаскам…, а Мотря з вибійчаної юпки та спідниці не вилазила. Мир. ХРВ. 25.
Ви́лазка, ки, ж. Лазейка. Кільки в решеті дірок, стільки вилазок. Кролев. у.
Ви́ламати, ся. См. Виламувати, ся.
Вила́мувати, мую, єш, сов. в. ви́ламати, маю, єш, гл. Выламывать, выломать.
