Варня́кати, каю, єш, варня́чити, чу, чиш, гл. Говорить невнятно; болтать. Що на рот налізе — варнячить. Ном. № 13047.
Варови́й, а́, е́. Относящийся к вару 1. Вас. 146.
Варо́вня, ні, ж. Сторожевая башня. Уман. I. 17.
Варстат, ту, м. См. Верстат.
Варт, ва́ртий, а, е. Стоющий; стоит. Не варт і річі. Ном. № 6551. Не варт і печеної цибулі. Ном. № 7605. Пусти його, не варт він того. Шевч. 319. Рублів з п'ять варт. Грин. II. 60.
Ва́рта, ти, ж. Стража, караул; время стояния на страже, на часах. А варта заснула, пан приїхав — не чула. Чуб. V. 64. Перед палацом, де вона мешкала, стояла гострая варта. Чуб. II. 77. Всюди постановив варту, щоб ніхто вночі з табора не вештавсь. К. ЧР. 312. Прийде безщасна та варта, тра її одстояти. Рудч. Чп. 87. На ва́рті. На часах. Ходять по двору на варті. ЗОЮР. I. 248. Ум. Ва́ртонька.
Варта́рка, ки и варта́рня, ні, ж. Сторожка, будка для сторожа или часового. Желех. Вх. Зн. 5.
Варта́ти, таю, єш, гл. Стоить. Звідуются го тоти, што може тот плуг варта̀ти. Гн. I. 41. Він ва́ртат пінязі. Гн. I. 41.
Ва́ртий. См. Варт.
Вартівни́к, ка́, м. Сторож, караульный, часовой, конвойный. Він був… економом в с. Л. і вечером пішов на тік подивитись, чи є вартівники. Драг. 58. То певне добрий пройдисвіт, що аж два вартівники з ним ідуть. Каменец. у. Ум. Вартівничо́к, вартівни́ченько. Суть бо в мене два вартівниченьки, будуть вартувати мої кониченьки. Pauli. См. Вартник, вартовий, вартовик, вартівничий.
Вартівни́чий, чого, м. = Вартівник. Желех.
Ва́ртість, тості, ж. Ценность, стоимость. Чуб. I. 236. Казав вильлити золотий плуг… і питати… що той плуг варта. Люди і пани то таксували о ва́ртості злота. Гн. I. 44.
Ва́ртни́й, а, е. 1) Ценный. Рк. Левиц. Уман. IV. 192. 2) Достойный. Цей чоловік вартни́й. Рк. Левиц.
Ва́ртник, ка, м. = Вартівник. Прийшов на другу варту, — пустив го вартник. Гн. I. 193.
Ва́ртно, нар. Ценно.
Ва́рто, нар., употребл. как безл. гл. Стоит. Не варто й турбуватись. Варто щось попоїсти. Грин. I. 120.
Вартови́й, а́, е́. 1) Сторожевой, караульный. Парк теж оточала вартова сторожа. Стор. М. Пр. 73. 2) = Вартівник. ЗОЮР. I. 159. К. ЧР. 389.
Вартови́к, ка́, м. = Вартівник. Левч. 157.
Ва́ртонька, ки, ж. Ум. от варта.
Вартува́ння, ня, с. Охранение, оберегание.
Вартува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Сторожить, караулить. Я тебе буду вартувати тепер. Чуб. 2) Стоить. Вона (праця) дома ж таки втроє більше вартує. О. 1862. IV 104.
Варту́нок, нку, м. = Вартість. Желех.
Варува́ти, ру́ю, єш, гл. Хранить, беречь, остерегать от чего. Од огня варувала, од огня і од води, і од вшиткой пригоди. Гол. IV. 388.
Варува́тися, ру́юся, єшся, гл. 1) Не решаться, стесняться. Що, Парасю голубонько? що тобі доброго трапилось? — А вона все варується мені сказати, тільки гляне та зчервоніє. МВ. II. 20. Як я тебе вірно люблю, да зайняти боюся. — Займай, займай, козаченьку, да займай, не варуйся: я за славу сама стану, сама й виговорюся. Грин. III. 276. Сватай, сватай, козаченьку, сватай, не варуйся. Мет. 329. 2) Остерегаться; беречься. Котрий іде у старости, то най ся варує. Гол. III. 215.
Вару́дити, джу, диш, гл. Томить. Коло серця варудить. См. Марудити.
Вару́нок, нку, м. Боль живота, ветры. Мнж. 177. Я хоч що їм, то мені ніякого варунку нема, не так, як буває іншим. Константиногр. у.
Варца́ба, би, ж. = Лутка 1. Шух. I. 90.
Варш, ша, м. ? Ум. Варша́лок, варша́лочок. Заснула кухарочка, треба їй варшалочка, треба їй варша дати, щоб дала вечеряти. Грин. III. 504.
Ва́ря, рі, ж. 1) Вареное. Угор. 2) Род кушанья: сладкие квашеные бураки, сливы и фасоль, сваренные каждое отдельно, смешивают в одно кушанье. Шух. I. 142.
Варя́г, га и варя́га, ги, м. Здоровяк. У мене син такий варяг. Ном. № 13944.
