йому в ноги. Шевч. Сіли татко коло печі, мамка татка бух у плечі. Чуб. V. 1156. Коли це з лісу бух! бух! бух! Так і повалило три воли у валці. Драг. 238.
Бу́хало, ла, м. Увалень, неуклюжий.
Буха́н, на́, м. = Буханець. Пшеничний бухан. Грин. II. 311. Бухан хліба. Рудч. Ск. II. 86. Наї́стись бухані́в. Быть побитым. Ном. № 4963. Ум. Буха́нчик. Буханчики пшеничні білі. Котл. Ен. II. 19.
Бухане́ць, нця́, м. 1) Круглый пшеничный или гречневый хлеб. Маркев. 151. Лучче в людей сухарці, ніж у мачухи буханці. Нп. Їдять дівки колачі, молодиці буханці, а парубки сухарці. Чуб. III. 86. 2) Один хлеб. Собака узяв з стола буханець хліба. Рудч. Ск. I. 9. 3) Толчок, тумак. Іноді було й буханця уліпить Чіпці в спину. Мир. ХРВ. 26.
Буха́рка, ки, ж. Сорт дыни.
Бу́хати, хаю, єш, гл. 1) Бить, колотить. Взяла мене бухати, мусів я ю слухати. Гол. 2) Бросать. Бабусю у яму бух! каже Оленка, показуючи кулачком, як будуть бухати бабусю у яму. Мир. Пов. II. 116. 3) Стрелять, палить. Бухають з гармат.
Бухи́-бухи́! меж., выраж. кашель. Ой ти старий бухи́-бухи́, я молода хихи-хихи! Нп.
Бухи́кало, ла, об. Сильно кашляющий.
Бухи́кання, ня, с. Кашлянье, кашель.
Бухи́кати, каю, єш, гл. Кашлять. Так закашляєшся, що ну! Бухикаєш та й бухикаєш. Св. Л. 49.
Бухи́кнути, ну, неш, гл. Одн. в. от бухикати. Кашлянуть.
Бухи́нка, ки, ж. = Буханець. О. 1861. XI. Кух. 36. Понесли… гарячую м'яку бухинку. Котл. Ен. II. 9. Ум. Бухи́ночка.
Бу́хкати, каю, єш, гл. = Бухикати.
Бухкоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. О громе: греметь. Ів. Білик. Желех.
Бу́хнути, ну, неш, гл. Одн. в. от бухати. 1) Ударить. 2) Упасть, свалиться. Він бухнув додолу. Драг. 135. 3) Выстрелить. Бухнула рушниця. Рудан. I. 60. 4) Вспыхнуть. То бухне, то згасне. Вінок. 36.
Бу́хня, ні, ж. Маленькая хата из плохого материала, с незаконченной (с боковой стороны?) крышей. Гн. I. 81. Шух. I. 112.
Бухо́ний, а, е = Пухкий 1. Хліб у їх такий гарний — бухоний. Черниг. у. У нас не спечуть таких млинців, як у вас: у вас он якії бухонії, а в нас жилаві. Черниг. у.
Бухті́ти, ті́ю, єш, гл. 1) Пылать, вспыхивать. Вогні бухтіють. Харьк. 2) Глухо звучать. Бубон бухтіє. Мир. ХРВ. 341.
Буц! меж., выражающее столкновение лбами. Баран-баран буц! Шейк.
Бу́цати, цаю, єш, сов. в. бу́цнути, ну, неш, гл. Бить, ударить лбом (о баране). І баран буцне, як зачепиш. Ном. № 3293.
Бу́цатися, цаюся, єшся, сов. в. бу́цнутися, нуся, нешся, гл. Ударяться, удариться, столкнуться лбами. Буцнулись так, що аж в обидвох гулі на лобах понабігали. Брацл. у.
Буцега́рня, ні, ж. Арестантская. В буцегарню запруть. Стор. I. 143, 152.
Бу́цик, ка, м. Род лепешки, жаренной в масле. Шейк. Напече книшів, пиріжків, буциків. Г. Барв. 130.
Буці́вка, ки, ж. Сорт яблок.
Бу́цім, нар. Будто, словно. ЗОЮР. I. 218. Засів, буцім в болоті чорт. Котл. Ен. I. 26. Буцім спить. Драг. 112.
Бу́цкати, каю, єш, гл. = Буцати. Ходить як овечка, а буцкає як баран. Ном. № 3033.
Бу́цнути, ся. См. Буцати, ся.
Буць, ця, м. Неудавшийся хлеб. Спекла мама буця, що не їстиме ні куця, ні цюця. Посл.
Бу́цьо, ця, с. Детск. Яблоко. О. 1862. IX. 118.
Бу́ча, чі, ж. Шум, крик, тревога. Чуб. II. 434. Зчинилась була буча не мала: поспільство свого козацтва рішатись не хотіло. К. ЧР. 198. Зби́ти бу́чу. Поднять шум. За онучу збили бучу. Ном. № 3516.
Буча́вий, а, е. Ссохшийся. Які бучаві чоботи! щоб було другого дня вимазать дьогтем, після дощу. Канев. у.
Буча́віти, вію, єш, гл. Твердеть, сохнуть (о кожах).
Буча́к, ка́, м. = Бузьок. Вх. Пч. II. 9.
Бучи́на, ни, ж. Буковое дерево. Скажи зробити буковую труну. — Де ж тобі, мила, бучини узяти? Чуб. V. 631.
