Словник української мови
Борис Грінченко
Б
буханець
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бухане́ць, нця́, м. 1) Круглый пшеничный или гречневый хлеб. Маркев. 151. Лучче в людей сухарці, ніж у мачухи буханці. Нп. Їдять дівки колачі, молодиці буханці, а парубки сухарці. Чуб. III. 86. 2) Один хлеб. Собака узяв з стола буханець хліба. Рудч. Ск. I. 9. 3) Толчок, тумак. Іноді було й буханця уліпить Чіпці в спину. Мир. ХРВ. 26.