Буркови́на, ни, ж. Раст. Melilotus offic. Ой стелеться мені широкий лист та бурковина. Мет. 82.
Буркота́ти, чу́, чеш, буркоті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Ворковать. Ой голубочок гуде, а голубка буркоче. Мет. 78. 2) Рокотать, шуметь. Хвилі росходяться перед байдаком, а ззаду знов буркочучи зливаються. К. ЧР. 310. 3) Ворчать. Буркотів собі під ніс, лаючи козаків. Стор. МПр. 104. Оце тобі, стара бабо, щоб не буркотіла. Грин. III. 313.
Буркоту́н, на́, м. 1) Воркующий (эпитет голубя). См. Буркун. 2) Ворчун. См. Буркун. Ум. Буркотуне́ць.
Буркува́ння, ня, с. 1) Мощение камнем. 2) Воркованье.
Буркува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Мостить (камнем). Зробив… бурковану дорогу. Гн. II. 196. 2) Ворковать. На калині зозуля, вона не кує — буркує. Чуб. V. 690.
Бурку́ку́! меж., выражающее воркование голубя. Чуб. II. 93. Він літає, буркотає, собі пароньки шукає. Як буркуку, так буркуку! Мет. 261.
Бурку́н, на́, м. 1) Воркующий (эпитет голубя). См. Буркотун. Голуб-голубочок, сивий буркуночок. Чуб. V. 102. 2) Ворчун. У запічку буркун бурчить. Нп. См. Буркотун. 3) Раст.: а) Melilotus coerulea. Рудч. Чп. 245. То же: буркун синій. ЗЮЗО. I. 166; б) — жо́втий. M. officinalis. Мил. М. 87; в) — бі́лий. M. alba. Мил. М. 38. В огороді буркун-зілля по тичині в'ється. Чуб. V. 1029. Ум. Буркуне́ць, бурку́нчик, бурку́нонько, буркуно́чок. Грин. III. 348, 688.
Буркуне́ць, нця́, м. 1) Ум. от буркун. 2) Порода сельдя: бешанка.
Буркуни́на, ни, ж. Стебель буркуна. Навгороді буркунина. Мил. 101.
Буркуно́чок, чка, бурку́нчик, ка, м. Ум. от буркун.
Бурку́т, та, м. Бьющий ключ, источник кислой минеральной воды. Шух. I. 16, 17.
Буркута́ти, чу́, чеш, гл. = Буркотати. Мил. 209.
Буркуто́вий, а, е = Буркутський. Желех.
Бурку́тський, а, е. Принадлежащий источнику кислой минеральной воды. Вода буркутська. Шух. I. 17.
Бурла́к, ка́, бурла́ка, ки, м. 1) Бобыль, бездомный человек, работник вдали от родины. Рудч. Ск. I. 206. Нема в світі так нікому, як бурлаці молодому, що бурлака робить, заробляє, аж піт очі заливає, а хазяїн його лає. Нп. 2) Холостяк. Любої пари не знайшов, а побратись аби як не гоже… Так довіку бурлакою й зоставсь наш Гриць. МВ. I. 64. Козаче, бурлаче, що тебе зсушило? Нп. Ум. Бурла́ченько. Чуб. V. 639, бурлачо́к. КС. 1882. XI. 231.
Бурлакува́ння, ня, с. 1) Жизнь бобыля, вечного батрака. 2) Холостая жизнь.
Бурлакува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Быть бобылем, батраком, бродяжничать. 2) Вести холостую жизнь. МВ. II. 142. Та йди додому хазяйнуй із жінкою, а я вже буду бурлакувать. Рудч. Ск. I. 207.
Бурла́ха, хи, ж.? Світилка-шпилька у стіні, а сваха-бурлаха у хлеві. Чуб. IV. 357.
Бурла́цтво, ва, с. 1) Соб. от бурла́ка. Понаходило бурлацтва й гайдамак. Стор. МПр. 75. 2) = Бурлакування. Чуб. V. 524. Рудч. Чп. 220. Ой хвортуно, хвортувино, послужи нам, як служила: служила в бурлацтві, служила в козацтві, послужи ще й у чумацтві. Рудч. Чп. 219.
Бурла́цький, а, е. Принадлежащий бурла́ці, к нему относящийся, свойственный ему. Молодий бурлацький син. Рудч. Чп. 115. Ніхто не заплаче по білому тілу по бурлацькому. Рудч. Чп. 153. Бурла́цьке со́нце. Луна, — шутливое название, данное потому, что бурла́кам часто приходится ходить ночью, скрываясь. Бурла́цький отченаш. Шутливая молитва, в которой просят избавления от разных бед жизни бурлак. О. 1861. X. Св. 50.
Бурла́ченько, ка, м. Ум. от бурлак.
Бурлачи́на, ни, м. = Бурлак. Ой да прийшли бідну бурлачину у некрути брати. Чуб. V. 1026.
Бурла́чити, чу, чиш, гл. = Бурлакувати 1. Рудч. Чп. 11.
Бурла́чка, ки, ж. Бездомная женщина, батрачка. Левиц. ПЙО. I. 165.
Бурлачо́к, чка́, м. Ум. от бурлак.
Бурли́вий, а, е. Бурливый, бурный. Сказав: о жизнь! бурливе море, хто цілий на тобі оставсь? Котл.
Бурли́голова, ви, м. Беспокойный человек, забияка. Як прийде оця бісова
