Чужомо́вній, я, є. Иноязычный. Чужомовні книжки. К. ХП. 123. Страшенний росплодився на Вкраїні тиск чужомовнього нам ворожого панства. К. ХП. 137. Чужомовня Європа. К. ХП. 129.
Чужосі́лець, льця, м. Человѣкъ изъ чужого села. Не ви сінечки робили, робили сінечки чужосільці. МУЕ. III. 120.
Чужосі́льський, а, е. Принадлежащій другому селу, изъ другого села. Чужосільські левади. МВ. II. 100.
Чужосторон, на, м. = Чужосторонець. Летів ворон чужосторон. ЕЗ. V. 37.
Чужосторо́нець, нця, м. Чужестранецъ. Ви, бояре чужосторонці. Мил. Св. 48.
Чужосторо́нній, я, є. Чужестранный. Роспитують чужосторонніх людей. МУЕ. I. 114. (Полт.).
Чуйко́, ка́, м. Имя сказочной собаки. Чуб. II. 143. Дві собаки: чуйко і бачко. Чуб. II. 154.
Чуйни́й, а́, е́. 1) Чуткій. К. МБ. XI. 155. Чуйними ушками в садочку надслухає. Гол. IV. 357. Татарина чуйним він чує ухом. К. ПС. 116. Велико чуйна до краси і сили рідного.... слова. К. ХП. 16. 2) Бдительный. Будь чуйний. Одкритте св. Іоанна Богосл. III. 2. 3) Сознательный, въ сознаніи. Меланія зовсім чуйна була: хоч очі од спання помаліли, та дивилися.... жваво. МВ. II. 202. Ум. Чуйне́нький. Старесенька, малесенька, ледві од землі видно, а ще чуйненька, говірка. МВ. І.
Чу́йність, ности, ж. 1) Чуткость. 2) Бдительность.
Чу́йно, нар. 1) Чутко. Чуйно наслухають. Млак. 85. Я серцем чуйно ті печалі чую. К. Дз. 200. 2) Бдительно.
Чук, чуки́, меж. отъ гл. чукати, употребл. при подбрасываніи дѣтей. Грин. III. 553. Ой чук поберемся та будем панувати, ти будеш свині пасти, а я заганяти. Ном. № 12527. Чуки чуки до мачухи. Макс.
Чука́н, на, м. Кирка съ клювомъ. Вх. Зн. 81.
Чу́кати, каю, єш, гл. Забавлять дитя, подбрасывая на рукѣ. Давай дитину підіймать і чукать. Мил. М. 37.
Чуки́кати, каю, єш, гл. = Чукати. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Чукурлій, лія, м. = Черпіт. Вх. Зн. 81.
Чу́лий, а, е. Чувствительный, нѣжный. Вх. Лем. 483. Г. Барв. 372. З такою чулою, як у нього душою. К. ХП. 20. Дізналася своїм серцем чулим. Мир. Пов. II. 87. Так мовив чулий Евріал. Котл. Ен. V. 46.
Чули́нда́, ди, ж. ? За добрим чоловіком і чулинда жінка. Ном. № 9106.
Чу́лість, лости, ж. Чувствительность, нѣжность.
Чу́лко, ка, с. Головной уборъ засватанной дѣвушки: картонный обручъ, обвитый лентами, сзади также виситъ пучекъ лентъ. Вх. Зн. 81.
Чу́ло, нар. Чувствительно, нѣжно. Сестро моя милая, — чуло промовив він. Стор. М. Пр. 22.
Чума́, ми́, ж. Чума. А щоб на вас чума напала, матері вашій чорт! Ном. № 3731. Ув. Чуми́ще. Чуб. I. 128.
Чума́к, ка́, м. Чумакъ. Рудч. Ск. II. 171. Віз ламається — чумак ума набірається; а як віл пристає, то й ума не стає. Рудч. Чп. 256. Ум. Чумаченько. Мет. 21.
Чумакі́в, ко́ва, ве. Чумаковъ, принадлежащій чумаку. Чумакова жінка — молода удова. Чуб. V. 1032.
Чумакува́ти, ку́ю, єш, гл. Заниматься чумачествомъ. МВ. II. 75. Рудч. Чп. 149. Куплю собі сірі воли, чумакувать буду. Нп.
Чумані́ти, ні́ю, єш, гл. 1) = Чманіти. Вип'є без міри, та й після чуманів. Харьк. г. Чуманіє в голові. Лохв. у. 2) Сидѣть какъ одурѣлый, засиживаться. Сидимо — чуманіємо. Лохв. у. Чого він чуманіє? — т. е. чего онъ медлить уходить. Борз. у.
Чума́рка, ки, ж. = Чемерка. Натру.... полою суконної чумарки. Ком. II. 58. Ум. Чума́рочка. Ходив же я в чумарочці, тепер в сірячині. Грин. III. 200.
Чумарчи́на, ни, ж. = Чумарка. Мил. 105.
Чума́цтво, ва, с. 1) Чумачество. Рудч. Чп. 220. Ходив чоловік у чумацтво. Мнж. 95. Ой хортуно небого, послужи мені немного: служила в чумацтві, служила в бурлацтві, послужи ще й у хазяйстві. Чуб. V. 524. 2) Соб. Чумаки. От вам, панове чумаство, на могорич. О. 1861. X. 23.
Чума́цький, а, е. 1) Чумацкій, принадлежащій, относящійся къ чумаку. Ой ти, жоно чумацькая, чом не робиш, тільки журишся? Чуб. V. 683. Пара волів чумацьких. Рудч. Чп. 101. 2) Чума́ць-
