Чорноро́тий, а, е. Съ чернымъ ртомъ. Вх. Зн. 81.
Чорнота́ль, лю, м. = Чорнолоз. ЗЮЗО. I. 134.
Чорнотро́п, пу, м. Путь, дорога по черной землѣ, не по снѣгу, безснѣжный путь. Зайця тепер чорнотропом не піймаєш, як би сніг — друге б діло. Харьк. у. Тоді був чорнотроп — снігу вже не було. Новомоск. у.
Чорноу́с, са, м. Черноусый мужчина. Да нема ж мого ляха чорноуса. О. 1861. XI. 10.
Чорноу́сий, а, е. Чорноусый. Шевч. 487. Ой козаче чорноусий, чого в тебе жупан куций? Нп.
Чорнохлі́бний, а, е. О пищѣ: состоящій изъ одного чернаго хлѣба. Ховають у торби своє чорнохлібне снідання. Мир. ХРВ. 39.
Чорну́ха, хи, ж. 1) Совершенно черная жирная глина. Вас. 177. 2) Чорнуха́, Рыба Scardinius erythrophthalmus (Bon). Браун. 28, 52.
Чорну́шка, ки, ж. = Чернушка 1, Nigella sativa. Вх. Пч. I. 11. Витоптав козел часник, ще й чорную чорнушку. Грин. III. 95.
Чорню́ха, хи, ж. = Чорнявка. Ой дівчино чорнюхо, люблю тебе, псяюхо. Гол. II. 197.
Чо́рнява, ви, ж. 1) Чернота, собраніе чернѣющихъ вдали предметовъ. 2) Черныя тучи. Вх. Лем. 483.
Чорня́вий, а, е. Черноволосый, брюнетъ, брюнетка. МВ. (О. 1862. III. 51). У нас такий панич, як волошин — чорнявий. Ном. № 8553. Ум. Чорня́венький. МВ. I. 17.
Чорня́вка, ки, ж. Брюнетка. У їх була дівка-чорнявка. Ум. Чорня́вочка. Циганочка-чорнявочка. Млак. 106.
Чоро́ліс, са, м. Зоол. Myoxus Glis. Шух. I. 22.
Чорпі́та, ти, ж. = Посмітюха, Alauda arborea. Вх. Пч. II. 8. См. Черпіта.
Чорт, та, м. 1) Чортъ. Бога хвали, чорта не гніви. Ном. Чорт-ма, чорт-ма́ло, чорт-ма́тиме. Нѣтъ, не было, не будетъ. Їв би паляниці, та зубів чорт ма. Ном. № 12331. Ой тим же я не прийшов, що чорт-мало підошов. Нп. Коли без перестанку гулятиме, то й сорочки чорт-матиме. Полт. Чорт зна хто, що, де, куди, як.... Чортъ знаетъ кто, неизвѣстно кто, что, гдѣ, куда, какъ. Чорт зна що, хто — также: дрянь, гадость, плохой человѣкъ, предметъ. Чорт зна як — также: плохо, скверно. Чорт зна що в лаптях, та й то москаль. Ном. № 841. Чорт зна що, не Брути! Шевч. 214. Чорт зна що плутає. Рудч. Ск. I. 187. Як чор-зна що, — не чепать, щоб і посудини не запаскудить. Ном. № 3288. Робиш ти, працюєш, та на чорт зна кого. Левиц. I. 527. Жили, жили, та чор-зна де й ділися. Ном. № 8272. Заїць тоді ж забіг чор-зна куди. Рудч. Ск. I. 25. Чорт його зна, як і вчитись. Левиц. I. 247. Чорт батька знає, як співають! Гліб. Въ томъ же значеніи: чорт-віть що! Рудч. Ск. I. 75. До чо́рта. Много, масса. Чимало таки козаків і панів до чорта. Стор. II. 28. 2) Родъ игры. О. 1861. XI. Св. 36. Ум. Чортик, чорто́к. Чуб. I. 219. Ном. № 275. Ув. Чорти́сько, чорти́ще. Чуб. I. 106. Чортя́ка.
Чортаника, ки, (м. ? ж. ?). Рыба карпъ вѣсомъ менѣе полутора фунта. МУЕ. I. 46. (Добруджа).
Чортеня́, ня́ти, с. Чертенокъ. Ум. Чортеня́тко.
Чо́ртик, ка, м. 1) Ум. отъ чорт. Чортик сів на лаві. Грин. II. 67. 2) Рыба колюшка, Gasterosteus aculeatus. Браун. 27.
Чорти́сько, ка, м. Ув. отъ чорт.
Чорти́ха, хи, ж. = Чортиця. Покликала чортиха бабу до дитини. Чуб. II. 361.
Чорти́ця, ці, ж. Чертовка. Кіев. у. Драг. 49. К. ПС. 148.
Чорти́ще, ща, м. Ув. отъ чорт. КС. 1882. IV. 170.
Чо́ртів, това, ве. 1) Принадлежащій, свойственный чорту. Чортів кришеник. (Бранное выраж.). Ном. № 3563. Чортові діти. (Бранное выраж.). Ном. №3560. 2) Чо́ртове сві́тло. Керосинъ. Волч. у. 3) Чо́ртів тиск. Очень много, пропасть.
Чортівня́, ні́, ж. соб. Черти. Казилось пекло з радощів великих — да вже казитись чортівня не буде. К. Дз. 32.
Чортія́нів, нова, ве = Чортів. Бабій чортіянів! КС. 1883. IX. 216.
Чортови́ння, ня, с. 1) Чертовщина. Чарують усяким чортовинням. Г. Барв. 260. 2) Чортъ знаетъ что, дрянь. Я ж думала — кавалір, аж то чортовиння. Чуб. V. 1180.
Чорто́к, тка́, м. Ум. отъ чорт. Мил. М. 4.
Чортокра́п, па, м. Рыба карпъ вѣсомъ
