Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/966

Ця сторінка вичитана

Чепі́га, ги, ж. 1) Въ плугѣ: деревянная рукоятка или двѣ. Вас. 199. Чуб. VII. 398. Шух. I. 165. На новосілля берись, а за чепігу держись. Ном. № 10121. 2) и мн. Созвѣз. Оріонъ (?) Ком. I. 49. Мнж. 148.

Чепі́лик, ка, м. = Чепелик. Взяв ножик чепілик та й відтяв паличку. Гн. II. 25.

Чепі́ль, ля, м. Обыкновенный ножъ съ деревяннымъ черенкомъ. Вх. Зн. 27. Такой-же ножъ, преимущественно старый съ отломаннымъ концемъ. Харьк. См. Чепель.

Чепірна́тий, а, е. Бахромистый, раздѣленный подобно перьямъ. Вх. Пч. I. 15.

Чепія́, пії́, ж. = Чепіга 1. Чуб. V. 698.

Че́пки́й, а́, е́. 1) Ловкій, аккуратный. 2) Цѣпкій. Чепкий як рябець. Мнж. 163. Ум. Чепке́нький. Вона в нас чепкенька дівчина.

Че́пко, нар. Ловко, опрятно, аккуратно, красиво. Треба чепко ходити, будуть хлопці любити. Чуб. I. 246. А таки свині чепче за тебе їдять: скільки понакришував та понакидав. Кіев. у.

Чеплія́, лії́, ж. = Чаплія.

Чепля́ти, ля́ю, єш, гл. Прицѣплять. Дячиха чорна, чорна, хоч чепляй на спину веретена та в циганське шатро. Левиц. ПЙО. I. 371.

Чепля́тися, ля́юся, єшся, гл. Цѣпляться. Чуб. I. 59. Довгою косою за гілля чепляється. МВ. II. 65.

Чепра́га, ги, ж. Аграфъ, застежка, пряжка съ украшеніями (для пояса, ожерелья и пр.). Шух. I. 275, 282, 130, 133.

Чепуля́ти, ля́ю, єш, гл. Итти, хромая. Вх. Пч. I. 15. Вх. Зн. 79.

Чепури́стий, а, е. Любящій опрятность, щеголеватый. Не знаю, чи добре тобі, дочко, буде в цієї чепуристої свекрухи? Левиц. КС. 107.

Чепури́ти, рю́, ри́ш, гл. Прихорашивать.

Чепури́тися, рю́ся, ри́шся, гл. Прихорашиваться. Чуб. V. 860. Чепуриться, наче на весілля. Ном. № 11211.

Че́пурість, рости, ж. Аккуратность, опрятность, красота. Гарно вас, паничу, хтось підстриг; ззаду така чепурість, аж любо дивитися. Харьк. у.

Че́пурка, ки, ж. Чистеха, опрятная женщина. Сим. 131. См. Чепуруха.

Чепуркува́тий, а, е. Прихорошенный, прикрашенный. Охотнійше почали наші хлоп'ята слухати бурлацьке юродство Котляревського, аніж чепуркувату карамзинщину. К. (Хата. VIII).

Чепурни́й, а́, е́. Аккуратный, чистый, опрятный, красивый. Рудч. Ск. I. 131. Учу й прясти, чепурною хазяйкою бути. Г. Барв. 435. Хороша та чепурна, як тая лебедя. МВ. II. 76. Ум. Чепурне́нький, чепурне́сенький. Чепурненька, як мазничка. Ном. № 11268. Юпочка рабенька й сама молоденька, да якая ж хорошая, яка чепурненька! Макс. (1849), 64.

Чепурні́ти, ні́ю, єш, гл. Становиться красивѣе.

Че́пурно, нар. Аккуратно, опрятно, красиво, хорошо. Левиц. I. 331. Ум. Чепурне́нько, чепурне́сенько. Стара бабуся одягнена чепурненько. Левиц. I. 172. Шия ж білесенька, білесенька, от як би з крейди чепурненько вистругана. Кв. Вклонилось і привітало мене чепурненько. МВ. I.

Чепуру́н, на́, м. Опрятный человѣкъ; франтъ. Дід Омелько такий вже чепурун був, що й соломинка даремно не валялась. О. 1862. VIII. 15.

Чепуру́ха, хи, ж. 1) Опрятная женщина; франтиха, щеголиха. НВолын. у. Латин дочку має чепуруху, проворну, гарну і моргуху. Котл. Ен. IV. 15. См. Чепурка. 2) Большая рюмка. Здрігнувсь, мов випив чепуруху. Котл. Ен. V. 72. Ум. Чепурушка, чепуру́шечка. Гарна баба, люба баба, чепурушка! Г. Барв. 498.

Че́пчик, ка, м. 1) = Чебчик. Левиц. Пов. 97. Мил. М. 32. 2) Ум. отъ чепець. 3) Сорочка, въ которой иногда родится ребенокъ. (КС. 1893. VII. 76) или животное. (Богод. у.).

Черв, ва́, м. 1) Червь. Въ этомъ значеніи употребляется, кажется, лишь во мн. ч., а единств. ч. замѣняется словомъ = червак. Не що черви, що ми їмо, а то що нас їдять. Ном. № 7232. 2) Соб.' Личинки пчелъ. Черв в уліях з студені і з браку пожитку погинув. Гн. II. 31.

Черва́, ви́, ж. соб. 1) Черви. Одколи як тепло вже стало, а гусені нема, черви зовсім так мало. Греб. 365. 2) Личинки пчелъ. 3) Мозговые глисты у овецъ.

Черва́к, ка́, м. 1) Червякъ. Мнж. 194. Усолодився, як червак у хріні. Ном. № 12245. 2) — лихи́й. Гадюка черная. Вх. Зн. 79. Ум. Червачо́к.

Червако́вий, а, е. 1) Принадлежащій червю. 2) Изъѣденный червями. Желех.