нявся і видавав, мов він чарівник. Котл. МЧ. 481.
Чарівни́цтво, ва, с. Волшебство, колдовство. Желех.
Чарівни́цький, а, е = Чарівничий. К. (Желех.).
Чарівни́ця, ці, ж. Волшебница, колдунья, очаровательница. Живе на острові цариця Цирцея, люта чарівниця. Котл. Ен. IV. 9. Коли місяць в серп, то чарівниці ідуть на гряниці. Ном. № 237. Ум. Чарівни́чка, чарівни́ченька. Дівчинонько-чарівничко, сподобалось мені твоє личко. Чуб. V. 351. Ти, дівчино-чарівниченько, очарувала-сь моє личенько. Чуб. V. 75.
Чарівни́чий, а, е. Волшебный, очаровательный, чарующій. К. Бай. 73. Проказала вона сі слова чарівничі, — вони (молода й дружки) й выпорхнули вікном, одна по другій, тільки крильцями лупотять. МВ. II. 67.
Чарівни́чка, ки, ж. Ум. отъ чарівниця.
Чарі́вочка, ки, ж. Ум. отъ чарівка.
Ча́рка, ки, ж. Рюмка. Не кричи — налий чарку та й мовчи. Ном. № 3493. По ча́рці тре́ба. Слѣдуетъ выпить. Ум. Ча́ронька, ча́рочка. Ном. № 11507.
Чаркува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Выпивать, потягивать. Люде чаркували, плакали, обнімались. Г. Барв. 240. Парубки чаркують порційками аж любо. Федьк. Пов. 11. 2) — кого́. Потчивать водкой и пр. кого. ХС. VII. 424.
Чаркува́тися, ку́юся, єшся, гл. Выпивать. Чаркуються, та все й пропивають. Г. Барв. 290.
Чарови́на, ни, ж. Волшебное питье, кушанье, отрава. Не смій же ся, дівчинонько, з мене: наїв я ся чаровини в тебе. Гол. III. 164.
Чароді́нник, ка, м. = Чарівник. Шух. I. 43.
Ча́ронька, ча́рочка, ки, ж. Ум. отъ чарка.
Ча́роньки, ків, м. мн. Ум. отъ чари. См. Чар.
Ча́рпати, паю, єш, гл. Черпать. Мнж. 193.
Чарстви́й, а́, е́. Черствый. Чарствий хліб. Рудч. Ск. I. 199.
Чарува́ння, ня, с. Волшебство, колдовство. Ум. Чарува́ннячко.
Чарува́ти, ру́ю, єш, гл. Колдовать, очаровывать. Брала пісок з під білих ніжок, тебе чарувала. Нп. Дала вона якесь дання йому, — якісь чари чарувала. МВ. II. 142. А Наталя за всю челядь славилась красою, чарувала оченьками, личком і косою. Мкр. Н. 4.
Чарупи́на, ни, ж. = Чарчина. Годилось би й випити. Ось давай лиш по чарупині. Мир. ХРВ. 219. Ум. Чарупи́нка. Вареної по чарупинці. Сим. 231.
Чару́пка, ки, ж. Ячейка въ пчелиномъ сотѣ. Рк. Левиц.
Чарчи́на, ни, ж. = Чарка. Я випив ще одну чарчину. Алв. 46. На́шим усе́ чарчи́на воро́чається, — т. е. есть постоянные случаи выпить. Грин. I. 238.
Чаря́пкатися, каюся, єшся, гл. Карабкаться, взбираться. Стала баба чаряпкаться на дерево. Грин. II. 231.
Час, су, м. 1) Время, пора. Чуб. I. 4. З того часу ставок чистий заріс осокою. Шевч. В часі погоди бійся великої води. Ном. Час приходить умірати, — нікому поради дати. Нп. Час-година упливає, страшний суд ся приближає. Чуб. I. 220. Нема в його часу ані години. МВ. (О. 1862. III. 45). Ві́чні часи. Вѣчныя времена. Дали їм Тамань на вічні часи. О. 1861. XI. 32. Час на час. Ежечасно. Бережи своєї душі час на час, бо несподівана смерть за плечима ходе. Харьк. г. Без часу́. Безвременно, раньше времени. Ой я хора, хора, умру вам без часу. Гол. IV. 483. В час. Вовремя. Чи в час, чи ні, — діло розпочато. Полт. На час. На время. Пусти мене, отамане, хоть на час додому. Нп. З ча́сом. Черезъ нѣкоторое время. З часом у покійниці і того не стало. Сим. 235. Не за вели́кий час. Въ теченіе непродолжительнаго времени. Не за великий час усе прогайнували. Полт. Одного́ ча́су. Однажды. По ча́сі. Спустя нѣсколько времени. Я вас по часі покличу. НВолын. у. По часі зроблю, а тепер нема коли. НВолын. у. Про час. На время, покамѣстъ. Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну. Каменец. у. Тим ча́сом. Тѣмъ временемъ, между тѣмъ. Два годи любились вони дуже, — тим часом найшовся другий парубок, Іван, і відбив. Рудч. Ск. У ві́чний час. На вѣчныя времена. Віри християнської на поталу в вічний час не подайте. АД. II. 14. Яко́го ча́су? Въ какое время? Дай, Боже, час добрий! Счастливой дороги! Ном. № 11368. 2) Въ значен. нарѣчія: пора. Давно б час! Котл. НП. 350. Час їхати. МВ. (О. 1862. III. 52). Ой годі ж
