Словарь української мови (1924)/чарівниця
| ◀ чарівницький | Словарь української мови Ч чарівниця |
чарівничий ▶ |
|
Чарівни́ця, ці, ж. Волшебница, колдунья, очаровательница. Живе на острові цариця Цирцея, люта чарівниця. Котл. Ен. IV. 9. Коли місяць в серп, то чарівниці ідуть на гряниці. Ном. № 237. Ум. Чарівни́чка, чарівни́ченька. Дівчинонько-чарівничко, сподобалось мені твоє личко. Чуб. V. 351. Ти, дівчино-чарівниченько, очарувала-сь моє личенько. Чуб. V. 75.