больно (физически или нравственно). Ном. № 8178. В серці мені мов цуркою крутить. Г. Барв. 99. Мені так, наче цуркою в серці повернуло. Г. Барв. 294. в) Палочка, къ которой кожевники привязываютъ выдѣлываемыя кожи. МУЕ. I. 71. Шух. I. 253. г) При изготовленіи изъ цѣльной колоды лодки заво́дять цурки́ — вставляютъ распорки между боками распоронной колоды, по всей длинѣ щели, канала. Вас. 151. д) Маленькая палочка въ крестьянскихъ свитахъ, употребляемая для застегиванія вмѣсто пуговицы; чаще въ этомъ знач. ум.: цу́рочка. е) Заостренная съ обоихъ концевъ палочка, употребляемая въ игрѣ также назыв. цу́рка. Мил. 56. КС. 1887. VI. 473. 2) Небольшая колодка, привязываемая свиньѣ на шею, чтобы затруднить ей бѣгъ, лазанье въ огородъ. Лебед. у. 3) Родъ игры. Мил. 56. КС. 1887. VI. 473. Ив. 16. Павлик, вибравши годину, знов утікав до наймитів, бігав по степу, гуляв там в гилки, в цурки. Левиц. Пов. 150. Ум. Цу́рочка. Усе до цурочки згоріло. Гліб.
Цурки́й, а́, е́. 1) Въ видѣ палочекъ. 2) О соли: крупный. Цурка сіль. Конст. у. Ум. Цурке́нький. Мабуте у пічі вугілля дрібне.... чи ба яке цуркеньке. Харьк. г.
Цуркува́ти, ку́ю, єш, гл. Скручивать палкой веревку, связывающую что либо. Черн. у.
Цу́рма, ми, ж. = Су́рма. Ум. Цу́ромка. Мет. 398.
Цу́рочка, ки, ж. Ум. отъ цурка.
Цурпа́к, ка, м. Срубленный и обрубленный стволъ дерева, бревно, чурбанъ. Лохв. у.
Цурпа́лка, ки, ж. = Цурпа́лок.
Цурпа́лля, ля, с. соб. отъ цурпа́лок. У воду положила мурашків жовтих з цурпаллєм. Чуб. I. 113.
Цурпа́лок, лка, м. = Цуру́палок. Черк. у. Ум. Цурпа́лочок. Грин. III. 310.
Цурпе́к, ка, м. Ягненокъ, родившійся поздно, послѣ весенняго подсчета приплода. О. 1826. Кух. V. 33, 39.
Цурпе́лити, лю, лиш, гл. Тащить, волочить. А ну, цурпель уже деревину скоріш! Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Цурува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) = Цуркува́ти. 2) Крутить. Багато муки приняв на свої руки з оцим вухом: усе цурує, усе цурує, так що й сон з думки випав. Волч. у.
Цуру́пал, ла, м. Въ загадкѣ: котъ. Вийшов царь земляний ( = миша) і пита царя Коркодима ( = півень), чи не бачив царя Цурупала. Грин. I. 249.
Цуру́палля, ля, с. соб. отъ цуру́палок.
Цуру́палок, лка, м. Отрубокъ, отломокъ палки, толстыхъ сухихъ стеблей, хворосту и т. п. Рудч. Ск. I. 67, 68. Кидає під ноги цурупалок, переїжджа його і потім, розламавши, шпурляють назад. Ном. № 13420. Ум. Цурпа́лочок. Грин. III. 310.
Цу́ря, рі, ж. Лохмотье, тряпье. Угор.
Цуц, ца́, м. Собака. Проведіть мене, щоб часом цуци не теє. Васильк. у.
Цуца́к, ка́, м. = Цу́цик. Жінка хотіла підманити чоловіка: замісто поросяти та спекла йому цуценя. От, поставила на стіл. Той подививсь та й каже: „Сказав би — куві, так ноги криві; сказав би — куд-кудак, так ноги не так: мабуть бісів цуцак“. Грин. I. 78.
Цуценя́, ня́ти, с. Щенокъ. Рудч. Ск. II. 91. Ном. № 13198. У двері гавкнуло цуценя. МВ. I. 108. Ум. Цуценя́тко, цуценя́точко.
Цуценя́чий, а, е. Свойственный, принадлежащій щенку.
Цу́цик, ка, м. Собачка, собаченка. Погуляв, як цуцик на вірьовці. Стор. II. 267. Осміхається, мов цуцик на ретязі. Ном. № 14252. Заскавучиш ти, як цуцик. Ном. № 3594. Голодний, як цуцик. Посл. Ум. Цу́цичок.
Цуцу́! меж. Призывъ для собакъ. Цуцу, босий, не толоч проса. Ном. № 11233. Иногда, какъ бранное, и для людей. Цуцу, скажені! схаменіться. Шевч. 159.
Цуцу́кати, каю, єш, гл. Звать собаку крикомъ: цуцу! Нехай цуцукають.... Мене сим не зведуть. Г. Арт. (6. 1861. III. 84).
Цьвак, ка, м. = Цвак. МУЕ. III. 19.
Цьва́пкати, каю, єш, гл. = Цв'якати. Вх. Уг. 273.
Цьво́х, меж., выражающее ударъ кнутомъ. А економ його батогом цьвох, цьвох. Ном. № 2346.
Цьво́хати, хаю, єш и цьво́хкати, каю, єш, гл. Стегать кнутомъ. Давай він батогом цьвохать. Грин. II. 247.
Цькува́ння, ня, с. Травля собаками.
Цькува́ти, кую́, є́ш, гл. Травить. На що ж ти собаками цькуєш? Шевч. 316.
