Словарь української мови (1924)/цурупалок
| ◀ цурупалля | Словарь української мови Ц цурупалок |
цуря ▶ |
|
Цуру́палок, лка, м. Отрубокъ, отломокъ палки, толстыхъ сухихъ стеблей, хворосту и т. п. Рудч. Ск. I. 67, 68. Кидає під ноги цурупалок, переїжджа його і потім, розламавши, шпурляють назад. Ном. № 13420. Ум. Цурпа́лочок. Грин. III. 310.