Хоро́шка, ки, ж. = Хорохонька. ЗЮЗО. I. 120.
Хорошкува́тий, а, е. Довольно хорошенькій. Черк. у.
Хорт, та, м. = Хірт. Тогді троянці всі з хортами зібрались їхать за зайцями. Котл. Ен. IV. 41. Коні сідлайте, хорти скликайте да поїдемо в чистеє поле. Лукаш. 90. Ум. Хо́ртик. Чуб. V. 840. Ув. Хорти́ще.
Хортеня́, ня́ти, с. Борзой щенокъ. Навела хортиця хортенят. Грин. II. 263.
Хорти́ця, ці, ж. Борзая сука. Навела хортиця хортенят. Грин. II. 263.
Хорти́ще, ща, Ув. отъ хорт. Що тільки ви думали-гадали, як од того проклятого хортища втікали? — Те ми, сестрице, думали-гадали, щоб хорт не догнав. Рудч. Ск. I. 16.
Хортови́й, а́, е́. Принадлежащій, свойственный борзой собакѣ.
Хортува́тий, а, е. Похожій на борзую собаку. Хортувата свиня. Черк. у.
Хорту́на, ни, ж. = Хвортуна. КС. 1884. I. 31. Ой хортуно зрадливая, що ж ти виробляєш? Дала серцю зазнатися, з милим розлучаєш. Чуб. V. 418.
Хорту́нити, нить, гл. безл. Счастливиться. Хортунило йому, — чоловік і піджився. Харьк. г. Не хортунить нашому Іванові. Полт.
Хорува́ння, ня, с. Хвораніе.
Хорува́ти, ру́ю, єш, гл. Болѣть. Дай, Боже, жартувати, аби не хорувати. Ном. № 12694. Ніякою хоробою не будеш хорувати. Грин. II. 32.
Хоругва́, ви, ж. = Корогва. ЕЗ. V. 190.
Хору́гов, гви, ж. Извѣстный отрядъ войска. Іще б прогнав ляхви хоругов за Вислу. ЗОЮР. I. 318.
Хору́жий, жого и пр. = Хорунжий и пр.
Хорунго́вий, а, е. Относящійся къ знамени.
Хорунже́нко, ка, с. Сынъ хорунжаго. Брат її хорунженко. Кв.
Хору́нжий, жого, м. 1) Хорунжій, знаменосецъ. Лучче живий хорунжий, ніж мертвий сотник. Ном. №7291. Убив хорунжого і корогов його приніс до гетьмана. К. ЧР. 41. 2) Одинъ изъ участниковъ свадебнаго обряда. О. 1862. IV. 17.
Хорунжі́вна, ни, ж. Дочь хорунжаго. На ярмарку бачив він хорунжівну Олену. Кв.
Хорусті́ль, ля, м. Пт. Rallus aquaticus. Вх. Пч. II. 14.
Хорусті́льник, ка, м. = Хорустіль. Вх. Пч. II. 14.
Хо́рявий, хоря́чий, а, е. Болѣзненный. НВолын. у.
Хосе́н, хісна́, м. Польза, выгода. Ном. № 7848. Ей в той соснойці троякий хосен: ей от кореня жовті листойки, а в середині яри пчолойки, а під вершейком сиві соколи. Гол. II. 3.
Хо́сний, а, е. Полезный. Угор.
Хоснува́ти, ну́ю, єш, гл. = Хіснувати. Угор.
Хота́р, ря, м. Всѣ принадлежащія селенію земли. Вх. Лем. 479. МУЕ. III. 45.
Хо́ті. Въ выраж.: що хо́ті — что хочешь. Язик у роті, мели що хоті. Ном. № 12988.
Хоті́ння, ня, с. Хотѣніе, желаніе. Желех.
Хоті́ти, хо́чу, чеш, гл. Хотѣть, желать. Хочу їсти. Хотів косити. Рудч. Ск. I. 54. Волно Богу що хотіти, то чинити. Ном. № 23. Вмѣсто хо́чеш, хо́чете часто сокращенно: хоч, хо́чте. Стоїть вода у сінечках, коли хоч, — напийся. Чуб. V. 170. Що хочте робіть з Петром. Котл. НП. 413. Не хотячи́. Не намѣренно. Не хотячи штовхнув його. Уман. у. Та хоти́, щоб..... И еще хотѣлъ бы, чтобы.... Та хоти, щоб у нас правда була, коли пани та як пси гризуться. Каменец. у. Що хоти́.... Что хочешь.... Що хоти роби, — не дає та й уже. Каменец. у.
Хоті́тися, хо́четься, гл. безл. Хотѣться. Тяжко жить на світі, а хочеться жить. Шевч.
Хотя́, нар. 1) Угодно. Не так, як хотя, — так, як мога. Ном. № 4535. Нехай воно буде собі як хотя. К. ЧР. 400. Я — мати, вільно мені її за кого хотя віддати. МВ. II. 118. Всі троє коней ходять де хотя. О. 1861. VI. 166.
Хотя́й, сз. = Хоть. Гол. I. 261. Ой дай мені, моя сестро, хотяй попоїсти. Грин. III. 403.
Хо́ха, хи, ж. Страшилище, пугало, которымъ пугаютъ дѣтей. Оце́ хо́ха! — говорятъ на странно одѣтую или странно повязанную женщину. Ном. № 14084.
Хохітва́, ви́, ж. Птица: стрепетъ, Otis tetrax. Хмарою літають дрохви, журавлі, хохітва. Стор. М. Пр. 1.
Хо́хля, лі, ж. Жердь, съ привязаннымъ къ ней канатомъ невода, пропуская
