Словарь української мови (1924)/хорунжий
◀ хорунженко | Словарь української мови Х хорунжий |
хорунжівна ▶ |
|
Хору́нжий, жого, м. 1) Хорунжій, знаменосецъ. Лучче живий хорунжий, ніж мертвий сотник. Ном. №7291. Убив хорунжого і корогов його приніс до гетьмана. К. ЧР. 41. 2) Одинъ изъ участниковъ свадебнаго обряда. О. 1862. IV. 17.