Ха́тонька, ха́точка, ки, ж. Ум. отъ хата.
Хатчи́на, ни, ж. Избенка. Над Прутом у лузі хатчина стоїть. Млак. 3.
Хатяний, хатєний, а, е. Относящійся къ хатѣ. Шух. I. 89.
Ха́хольки и ха́хульки, льок, ж. мн. Закоулки. По-за хахольками тиняється. Ном. № 10950. Ховається по-за хахульками. К. ЦН. 227.
Ха́хоньки, ньок, ж. мн. Шутки, смѣхъ. Тобі́ ті́льки ха́хоньки справля́ти — только смѣяться. Шейк.
Хахула́тий, а, е. О птицѣ: хохлатый. Вх. Уг. 272.
Ха́хульки. См. Хахольки.
Хашник, ка, м. Мелкій хворостъ, связанный въ пучки.
Хащ, щу, м. 1) = Хмиз. Закопає було добро в ямі та хащем прикидає та і втіка в ліс (од татар). КС. 1884. VIII. 720. 2) Заросль, кустарникъ, то-же, что и хабник, хамник. Вх. Зн. 76. То же знач. мн. хащі́. Вас. 206.
Ха́ща, щі, ж. Лѣсъ, чаща. Угор.
Хащина́, ни́, ж. Мелкій густой кустарникъ. Черк. у.
Хая, хаї, ж. Довольная, спокойная жизнь. По за ним, то й тобі хая буде. Харьк.
Хва́брий, а, е. Храбрый. Баба тоді й хвабра, як на печі. Ном. № 9055.
Хва́брика, ки, ж. Фабрика. Левиц. I. 41. На шуршанських фабриках дуже добра плата робітникам. Левиц. I. 36.
Хвабрика́нт, та, м. Фабрикантъ. О. 1861. IX. 180.
Хвабри́цький, а, е. Фабричный. Хвабрицьке сукно. Лебед. у. Каптан фабрицького сукна. Сим. 190.
Хва́брість, рости, ж. Храбрость. Чи ти ба, яка хвабрість! Полт.
Хва́бро нар. Храбро. КС. 1882. XII. 625.
Хвабрува́ти, ру́ю, єш, гл. Храбриться. Шейк.
Хваза́н, на, м. Пт. фазанъ. Як, каже, устрелиш мені птицю-хвазана, то тоді й дочку мою бери за себе. Рудч. Ск. II. 83.
Хвайда́, ди́, ж. 1) Плеть. КС. 1884. I. 29. Ой стоїть пан з нагайкою, отаман з файдою. Чуб. V. 1065. Били її хвайдами: „не йди, бідо, за нами“! Чуб. V. 1164. 2) Польза, прибыль. Хвайда з його громаді є, нема що. Каменец. у.
Хва́ктор, ра, м. Факторъ, коммиссіонеръ.
Хвакторува́ти, ру́ю, єш, гл. Заниматься факторствомъ, коммиссіонерствомъ.
Хвала́, ли́, ж. Хвала, хваленіе, похвала. Ледачая хвала сама себе хвалить. Ном. № 2562. Честь Богу, хвала і вам на здоров'я. Ном. № 10008. Хвалу́ Бо́гові одда́в. Восхвалилъ Бога. МВ. I. 16. Хвалу́ за хвіст тягти́. Шутливо: быть звонаремъ. Ей, учись, синашу, бо як раз на дзвіниці хвалу за хвіст тягтимеш — обычная нотація ученикамъ духовныхъ училищъ.
Хва́лда, ди, ж. 1) Фалда, складка въ платьѣ. 2) Присі́сти хва́лди. Усидчиво работать. А правда, добре присів'їсь хвалди. Ном. № 13166. См. Фалд.
Хвале́бний, а, е. Хвалебный. Хвалебна пісня. К. Гр. Кв. 16. Жертва хвалебна. К. Псал. 61.
Хва́лен, на, не.Краткая форма отъ хвалений, хвальний. Велик Господь, велик і хвален во граді Божім на Сіоні. К. Псал. 113. Будеш славен і хвален як Морозенко. К. ЧР. 83.
Хва́лений, а, е. Хваленный, похваленный, получившій похвалу. Ти отце добув, то будеш у хазяїна хвалений. Мнж. 56.
Хвале́ник, ка, м. Тотъ, кого хвалять. Вареники — божі хваленики: всяке хвале, та не всяке воре. Ком. Пр. № 546.
Хвале́ння, ня, с. Хваленіе. Господу воздам хвалення щире. К. Іов. 78.
Хвале́тор, ра, м. Форейторъ. Кучері, хвалетори молодії, на них шапки чорні пуховії. Чуб. V. 52.
Хвали́ти, лю́, лиш, гл. Хвалить, восхвалять. Мого свекорка гудять, а батенька хвалять. Мет. 125. Парубок так радіє та Бога хвалить, та панові дякує. Рудч. Ск. II. 9. Хвали́ти Бо́га. Слава Богу. Хвалить Бога, що ти приїхав, а то я тут турбувалась. Рудч. Ск. II. 142. Ти ж у мене, хвалить Бога, молода й хороша, як ягода. МВ. II. 64. Хвалить Бога милосердного, ні одного козака з війська не втеряли. АД. I. 189.
Хвали́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Говорить, передавать, сообщать, разсказывать. Зайчик прибігав до їх та й хвалиться: ховайтеся, казала сестричка, бо він (кіт) прийде та й подушить нас. Рудч. Ск. I. 24. Була я у змія, хвалився він мені, що буде твоє царство воювати. Рудч. Ск. 2) Хвастаться. М'ясом хвалиться, а воно й юшки не їли. Посл. Хвалиться сова своїми дітьми: каже, що нема кращих дітей, як совині. Ном.