Охоло́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. охолоди́тися, джу́ся, ди́шся, гл. Прохлаждаться, прохладиться.
Охолоді́ти, ді́ю, єш, гл. = Охолоти. Руки його зовсім охолоділи. Стор. М. Пр. 21.
Охоложа́ти, жа́ю, єш, гл. = Охолоджувати. Вогка земля, холодне повітря — ніщо її не охоложало. Мир. Пов. II. 74.
Охоло́жувати, жую, єш, гл. = Охолоджувати.
Охоло́нути, ну, неш, гл. Похолодѣть. Я так і охолов, як забачив вовка. НВолын. у. Ті як почули, — так і охололи, що й слова не вимовлять. Рудч. Ск. II. 36.
Охоро́на, ни, ж. Охрана.
Охороня́ти, ня́ю, єш, гл. Охранять.
Охо́та, ти, ж. Охота, желаніе, удовольствіе. І до діла не я, до роботи не я, — з хлопцями погулять — то ж охота моя. Грин. III. 356. Як попоробиш до поту, то й їстимеш в охоту. Посл. Волч. у. 2) Охота. Взяв його (хорта) з собою да й пішов на охоту. Рудч. 3) Охотничьи собаки. Сів на коня, забрав свою охоту і поїхав. Рудч. Ск. I. 123. 4) Охо́тою. Добровольно. Охотою пішов у москалі. Ум. Охо́тонька.
Охо́титися, чуся, тишся, гл. Желать. Не охотилась іти за Василя. Г. Барв. 390.
Охо́тка, ки, ж. = Охота 1. Та кому й в охотку буде почути за нас, як не нашим таки братчикам-українцям. О. 1862. VI. 84.
Охо́тливий, а, е = Охочий. Найбільше було дітвора охотлива слухати мене. О. 1862. V. 29.
Охо́тний, а, е. Добровольный. Охо́тне ві́йсько. Волонтеры, добровольцы. Як ми ув охотне військо од отця, од матері, од роду од'їзджали, ми з отцем, з матір'ю і з родом опрощення брали. Дума.
Охо́тник, ка, м. 1) Доброволець, волонтеръ. 2) Охотникъ. Раз у-осени пан поїхав на лови; з ним багато було охотників. Рудч. Ск. II. 75.
Охоту́ха, хи, ж. Охотница, желающая. А я муха полетуха, шить і прясти охотуха. Грин. III. 666.
Охо́че, нар. Охотно.
Охочекомо́нний, а, е. Принадлежащій къ вольной кавалеріи — військо. Вольная кавалерія.
Охо́чий, а, е. 1) Добровольный, желающій, охотный. Хоч гарна як, а все охоча іще гарнішою щоб буть. Котл. Ен. V. 17. Була тут всяка з них охоча пожар щоб швидче розвести. Котл. 2) — до чо́го. Падкій на что, любитель чего. А ти ж, сусіде, чув од кого, що я охочий до лящів? Гліб. Кобза не дуже був охочий до розмови. Стор. М. Пр. 116.
О́хрест, нар. Накрестъ, крестомъ. Охрест склала руки. Гол. І складає собі руки на охрест на груди. Рудан. I. 40.
О́хрести, ті́в, м. Принадлежности крестнаго хода: хоругви, кресты и пр. Оттут то було плачу, як охрести та мари принесли. МВ. (О. 1862. I. 87). ЗОЮР. II. 285.
Охрести́ти, ся. См. Охрещати, ся.
Охреща́ти, ща́ю, єш, сов. в. охрести́ти, щу́, стиш, гл. Крестить, окрестить. Що Іван Хреститель воду охрещав. Грин. III. 5. Та ввечері охрестили і Марком назвали. Шевч.
Охреща́тися, ща́юся, єшся, сов. в. охрести́тися, щу́ся, стишся, гл. 1) Получать, получить крещеніе. Чи без щастя уродився, чи без щастя охрестився. Чуб. V. 233. 2) Перекреститься. Тільки ж що доїв окрайця й сала четвертину, охрестився. Мкр. Н. 10.
Охри́плий, а, е. Охрипшій. Охриплий з перепою голос. Мир. Пов. II. 76.
Охри́п(ну)ти, пну, неш, гл. Охрипнуть. Аби була ласка слухати, поки не охрип — співатиму. Шевч.
Охря́(ну)ти, ря́ну, неш, гл. = Охлянути. Здається, я іще не дуже старий, а зовсім охряв, так що ні ніг, ні рук не чую. О. 1862. II. 24. — на но́ги. Устать, подбиться. Довго перся підтюпцем, поки на ноги охряв, аж підошов не чув. Полт. у.
Охті́ти, хчу, хтиш, гл. Охать, жаловаться. Вх. Зн. 45.
Оху́днути, ну, неш, гл. Похудать. Поки гладкий охудне, то худий здохне. Ном. № 5678.
О́хух, ха, м. = Оглух. Ном. № 6306.
Оца́піти, пію, єш, гл. Одурѣть. Сим. 12.
Оца́рок, рка, м. Загонъ для скота. Мирг. у.
Оцари́тися, рю́ся, ри́шся, гл. Воцариться, поселиться. Пан наш був оцаривсь собі у нашій хаті. Харьк. г.
Оцве́нок, нка, м. Кусокъ, обрубокъ (дерева, желѣза). Мнж. 188.
Оцві́сти́. См. Оцвітати.
Оцвіта́ти, та́ю, єш, сов. в. оцвісти́, ту́, те́ш, гл. Отцвѣтать, отцвѣсть. А чи зацвів мак? — Цвіте. — А чи оцвів мак? Маркев. 76.