Словарь української мови (1924)/охочий

by Борис Грінченко

◀ охочекомонний

Словарь української мови Борис Грінченко О охочий

охрест ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Охо́чий, а, е. 1) Добровольный, желающій, охотный. Хоч гарна як, а все охоча іще гарнішою щоб буть. Котл. Ен. V. 17. Була тут всяка з них охоча пожар щоб швидче розвести. Котл. 2) — до чо́го. Падкій на что, любитель чего. А ти ж, сусіде, чув од кого, що я охочий до лящів? Гліб. Кобза не дуже був охочий до розмови. Стор. М. Пр. 116.