Словарь української мови (1924)/охота

by Борис Грінченко

◀ охороняти

Словарь української мови Борис Грінченко О охота

охотитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Охо́та, ти, ж. Охота, желаніе, удовольствіе. І до діла не я, до роботи не я, — з хлопцями погулять — то ж охота моя. Грин. III. 356. Як попоробиш до поту, то й їстимеш в охоту. Посл. Волч. у. 2) Охота. Взяв його (хорта) з собою да й пішов на охоту. Рудч. 3) Охотничьи собаки. Сів на коня, забрав свою охоту і поїхав. Рудч. Ск. I. 123. 4) Охо́тою. Добровольно. Охотою пішов у москалі. Ум. Охо́тонька.