Укара́ння, ня, с. Наказаніе. Ні я Бога прогнівила, жила-м справедливе, всякі його укарання зносила, терпіла. Гол. I. 361.
Укара́ти, ра́ю, єш, гл. Наказать.
Укача́ти, ся. См. Укачувати, ся.
Укача́тися, ча́юся, єшся, гл. Выпачкаться, качаясь. Укачався в пір'є. Впала серед дороги, укачалась у пісок. Чуб. II. 116.
Ука́чувати, чую, єш, сов. в. укача́ти, чаю, єш, гл. Укатывать, укатать.
Ука́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. укача́тися, ча́юся, єшся, гл. Укатываться, укататься.
Уквітува́ти, ту́ю, єш, гл. = Уквітчати. Ми Химочку уквітували, щоб люде не пізнали. Грин. III. 429.
Уквітча́ти, ся. См. Уквітчувати, ся.
Укві́тчувати, чую, єш, сов. в. уквітча́ти, ча́ю, єш, гл. Убирать, убрать цвѣтами. Уквітчала її (землю) рястом, барвінком покрила. Шевч. 195.
Укві́тчуватися, чуюся, єшся, сов. в. уквітча́тися, ча́юся, єшся, гл. Убирать, убрать себя цвѣтами. А то не буду й танцювать, поки барвінку не нарву та не уквітчаюсь. Шевч. 496.
Укида́ння, ня, с. Вбрасываніе.
Укида́ти, да́ю, єш, сов. в. уки́нути, ну, неш, гл. Вбрасывать, вбросить. Волно Богу і зв'язавши в рай укинути. Ном. № 23. Вкинь мене в болото, а я тебе вберу в золото. Ном. № 10145. Уки́нути в темни́цю, в тюрму́. Посадить въ темницу, тюрьму. Ком. Р. I. 56. Ла́тку вки́нути. Положить заплату. ЗОЮР. II. 283. Горі́лки вки́нути или просто вки́нути. Выпить водки, выпить хмѣльнаго. ЗОЮР. Раз поприходили вони з весілля, обоє вкинувши. Г. Барв. 52. У го́лову собі́ вки́нути. Забрать себѣ въ голову, — кому — Вбить кому въ голову. Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? О. 1861. IV. 39. Уки́нути фука́. См. Фук. Мкр. Г. 61.
Укида́тися, да́юся, єшся, сов. в. уки́нутися, нуся, нешся, гл. 1) Быть бросаемымъ, брошеннымъ, бросаться, броситься. У те саме вікно, у котре вкинувся скарб, улізе злодій. Стор. I. 67. 2) Приключаться, приключиться, появляться, появиться. Вкинувся упадок. Йому щось на руці вкинулось. Укинувся червак у хліб. Сивий волос почав укидатись. О. 1862. X. 17. Страх у серце вкинувся. МВ. (О. 1862. I. 95). 3) Пристращаться, пристраститься, предаваться, предаться. Вкинувся у крадіжку. Лебед. у. Не вкидайся так тяжко в своє горе. Г. Барв. 334. Вкидається у прядіння. Конст. у. См. Удаватися.
У́кий, а, е. Ученый, выученный, обученный. Шух. I. 33. Желех.
Укипа́ти, па́ю, єш, сов. в. укипі́ти, плю́, пи́ш, гл. 1) Укипать, укипѣть, увариваться, увариться. Щоб укипіло м'ясо, треба горщика зо щільною покришкою. Дещо. Дай, мамо, вечерять! — Підожди, долото вкипить, то будеш вечерять. Ном. № 12151. 2)? Дід вибрав чистеньке на льоду містечко, як учеше ковизкою, так селезень і вкипів. Мнж. 119.
Укиса́ти, са́ю, єш, сов. в. уки́снути, ну, неш, гл. Дѣлаться, сдѣлаться кислымъ (о тѣстѣ).
Укінчи́тися, чу́ся, чи́шся, гл. Окончиться.
Укі́р, нар. См. На-вкір.
Укла́д, ду, м. 1) Уговоръ, договоръ сдѣлать. Між ними єсть уклад: Єней за тестя мав Латина, а сей Єнея як за сина. Котл. Ен. IV. 33. 2) Раскладка, распредѣленіе денежнаго сбора. Уклад зробили. НВолын. у. 3) Затрата. На сю хвабрику пішов великий уклад. Міусск. окр. 4) Мелкая глиняная посуда, служащая добавленіемъ къ продаваемой сотнѣ посуды и вкладываемая въ крупную. Вас. 185. 5) Уклад. У гуцулокъ: родъ ожерелья (въ два, три ряда), составленнаго изъ мѣдныхъ крестовъ и др. мѣдныхъ же украшеній. Шух. I. 286.
Уклада́льник, ка, м. = Кладі́льник. Рк. Левиц.
Уклада́ти, да́ю, єш, сов. в. укла́сти, укладу́, де́ш, гл. 1) Вкладывать, вложить. Уклав Бог душу як у пня. Ном. №2915. Стоїть же та труна двадцять год чотирі, двадцять год чотирі, та й заговорила: „Або що вкладіте, або розберіте!“ Лис. VI. № 13. 2) Возлагать, возложить. Терновий вінок на голову вкладають. Шух. I. 40. 3) Закладывать, заложить, занимать, занять мѣсто положеннымъ. Було хлібами столи й лавки так і вкладу. Г. Барв. 242. 4) Укладывать, уложить. Уклав дитину спати. 5) Только сов. в. уложить, убить. З лихими, — коли їх не