Словарь української мови (1924)/фук

by Борис Грінченко

◀ фужела

Словарь української мови Борис Грінченко Ф фук

фукавиця ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Фук, ка́, м. 1) Крикъ на кого, брань. Фук на фук як піде, то нічого з того не буде. Ком. Пр. № 131. 2) Не убитая по ошибкѣ шашка, за которую беретъ противникъ шашку. Шейк. 3) Уки́нути фука́. Надуть, обмануть. На рід надія не яка: поки в коморі єсть і в скрині, лестун потреться в сій хатині та й дале, вкинувши фука. Мкр. Г. 61.