манами отаман. О. 1862. V. Кух. 29. Отаманом артіль кріпка. Ном. № 10748.
Отамане́нко, ка, м. Сынъ атамана.
Отама́нити, ню, ниш, гл. = Отаманувати. Отаманити — не чарку в руці держати: треба в голові багато думок обертати.
Отама́ниха, хи, ж. Жена атамана.
Отамані́вна, ни, ж. Дочь атамана.
Отама́ння, ня, с. соб. Атаманы, козацкое начальство. К. ЧР. 23. Чернь-козаки позбірались на раду, а отамання ще не посходилось.
Отама́нство, ва, с. Званіе, обязанность, положеніе атамана. Г. Барв. 141. Добивсь до отаманства, та й умер. Отаманство не легке діло.
Отама́нський, а, е. Атаманскій. Левиц. Пов. 235.
Отаманува́ти, ну́ю, єш, гл. Быть атаманомъ. Мій дід десять год отаманував у Січі. Над сільським людом з його волі отаманує. К. (О. 1862. III. 24)
Ота́ра, ри, ж. Большое стадо овецъ. На Кубани въ отарѣ отъ 1000 до 1500 штукъ. О. 1862. V. Кух. 29, 38. Пастухи стерегли сторожею вночі отари своєї. Єв. Л. II. 8. Ум. Ота́рка, отарочка. Мнж. 74.
Отарапа́тіти, тію, єш, гл. = Оторопатіти. Конот. у.
Ота́рка, ки, ота́рочка, ки, ж. Ум. отъ отара.
Ота́ти, та́ну, неш, гл. Ослабѣть, обезсилѣть. Як покоситься до півдня Хведь, то вже й отав-отав, ляха й спить до полудня. Волч. у.
Отверді́ти, ді́ю, єш, гл. Затвердѣть. А оце саме отверділо тіло. Волч. у.
Отели́тися, лю́ся, лишся, гл. Отелиться. Корова отелиться. Чуб. I. 50.
Оте́мніти, нію, єш, гл. Ослѣпнуть. Годів сім мені було, як я отемнів. Харьк. На старість царь той отемнів і тяжко нудив світом, не бачив, як красуєсь світ зимою, а не літом. Млак. 71.
Отепе́р, нар. = Оттепер. Отепер же я тебе з'їм, кобило. Рудч. Ск. I. 7. Ум. Отепе́рки. Грин. III. 340.
Отере́бини, н, ж. Негодные остатки.
Отерпа́ти, па́ю, єш, гл. Рвать въ куски. Вх. Лем. 445.
Оте́рпнути, пну, неш, гл. Отерпнуть, замереть. Отерп і сам, не стало мови. Мкр. Г. 56. Як побачив вовка — отерп, одерев'янів, а шапка на самому чолопочку. НВолын. у.
Оте́рти, тру́, ре́ш, гл. = Обітерти. Омию кров суху, отру глибокії тяжкії рани. Шевч. Отерла піну на губах. Котл. Ен.
Оте́ртися, тру́ся, ре́шся, гл. = Обітертися. Сіла я, підперлася, заплакала, отерлася. Чуб. V. 3.
Отерха́ти, ха́ю, єш, гл. Навьючить. (Гуцульск.).
Оте́са, си, ж. Веревка, соединяющая концы передней оси съ оглоблями. І отесу можна в кишку затягнуть, аби не бурчала. Ном. № 12172.
Отетені́ти, ні́ю, єш, гл. = Отетеріти. Побачили на ньому сорочку крадену у нас, спитали — де взяв, а він мовчить, — отетенів. Екат. у.
Отете́ріти, рію, єш, гл. Оторопѣть, растеряться. Як стояла, так і отетеріла стара, а ні ворухнеться. Грин. II. 230. Як мені сказано: одягайся! — так я й отетеріла. Г. Барв. 4. Отетерів з ляку. Грин. II. 226.
Оте́ць, отця́ и вітця́, зват. п. о́тче. 1) Отецъ. Ном. № 7088. По дівонці отець-мати плаче. Мет. 96. 2) Отецъ, титулъ священника, духовнаго лица. Отець Залізо з келії вийшов. Чуб. I. 162. Когда говорится объ отцѣ или священникѣ, употребляется: пан-отець.
Оте́цький, а, е. 1) Отцовскій. Приблудився та до отецького двору. Чуб. I. 173. Оте́цький син, оте́цька дити́на. Названіе, прилагаемое къ добропорядочному сыну добропорядочныхъ родителей. Ой Василю, Василю, отецька дитино! Грин. III. 689. Як лучиться отецький син, оддасть мене мати. Мет. 8. 2) Отеческій.
О́тже, нар. 1) Вѣдь. Отже збреше бісів син! Отже доведеться самому йти. 2) Поэтому, слѣдовательно, итакъ.
Отирлува́ти, лу́ю, єш, гл. Поставить стадо овецъ на мѣстѣ, остановить для отдыха. О. 1862. V. Кух. 32.
Отирлува́тися, лу́юся, єшся, гл. О стадѣ овецъ: расположиться въ полѣ для отдыха. Отара отирлувалась, зорює і чабани поснули. О. 1862. V. Кух. 34.
Оти́шити, шу, шиш, гл. Усмирить, успокоить.
Оті́к, ото́ку, м. Гной (изъ нарыва). Вх. Лем. 445.
Оті́панка, ки, ж. 1) Оборванная женщина. Зміев. у. 2) = Отіпання. Гол. Од. 35.
Оті́пання, ня, гл. Очищеніе отъ кострики (конопли). Гол. Од. 38.
