Словарь української мови (1924)/отаманувати
| ◀ отаманський | Словарь української мови О отаманувати |
отара ▶ |
|
Отаманува́ти, ну́ю, єш, гл. Быть атаманомъ. Мій дід десять год отаманував у Січі. Над сільським людом з його волі отаманує. К. (О. 1862. III. 24)