Осточорті́ти, ті́ю, єш, гл. = Остобісіти. Ном. Як ти мені осточортіла. Ном. № 2742.
О́страх, ху, м. Боязнь, страхъ, ужасъ. Острах молодих трясе. Мкр. Г. 53. Усю ніченьку ні на волос не заснули, — такий острах узяв. ЗОЮР. II. 287. Св. Л. 117.
Острахну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Испугаться. Він устав, немов острахнувсь, щоб вона до його не зближилася. МВ. (О. 1862. I. 87). Так огнем і паше… Старші ж брати острахнулись, а Іван-царевич пішов. Мнж. 19. Як острахнеться звір у полі, то зрадується гость у дорозі. Мет. 184.
Остра́шка, ки, ж. 1) Страхъ. Там острашка бере хто його й зна чого, — аж волосся стає. Новомоск. 2) Острастка.
Острева́, ви, ж. Стволъ дерева, обыкновенно верхушка, въ нѣсколько аршинъ длины, поставленный вертикально, вокругъ котораго кладутъ снопы или сѣно въ стогъ. Шух. I. 166. 170.
Остривни́й, а, е. Точильный. Остривний камінь. Вх. Зн. 45.
Острига́ти, га́ю, єш, сов. в. остри́гти, жу́, же́ш, гл. = Обстригати, обстригти.
О́стрий, а, е = Гострий.
Остри́ця, ці́, ж. Растеніе Asperugo procumbens. L. ЗЮЗО. I. 113.
О́стрів, рова, м. 1) Островъ. Стоїть над морем: ніяк на острів не достанеться. Рудч. Ск. II. 89. Левиц. Пов. 364. 2) = Острева. Желех. Ум. Остріве́ць. Левиц. I. 91.
Острі́г, ро́гу, м. Плетень съ острішком. Новим острогом обгородились. О. 1861. XI. Св. 63.
Острі́жка, ки, ж. Раст. Delphinium Ajacts. Вх. Пч. I. 10.
Острі́ха, хи, ж. = Острішок 1. Кішка скрізь по-під остріхою на горищі бігає. Грин. II. 286.
Острішко́вий, а, е. Относящійся къ острішку. Волч. у.
Острі́шник, ка, м. Бревно съ колышками для удержанія соломы на крышѣ.
Острі́шниця, ці́, ж. = Острішок 2. Вх. Зн. 45.
Острі́шок, шка, м. 1) Нижній край соломенной крыши на постройкѣ. 2) Родъ крыши положенной поверхъ плетня. Чуб. V. 593. Усі кури на сідалі, півень на острішку. Нп.
Остро́вище, ща, с. Мѣсто, гдѣ былъ островъ. Драг. 218.
Остров'ї́ниця, ці. См. Остров'яниця.
Островки, ків, м. Отверстія въ кожаныхъ лаптяхъ, куда вдѣваются веревочки, оборы.
Острово́вна, ної, ж. Свинья. Вх. Зн. 45.
Остров'я́ниця (остров'їниця, островя́ниця), ці, ж. 1) Стволъ дерева съ сучками, вбитый нижнимъ концемъ въ землю, — на сучья его набрасываютъ для просушки сѣно. Шух. I. 170. 2) Родъ копны, въ которую складываютъ для просушки снопы конопли. Шух. I. 147.
Остро́г, га, м. 1) = Остріг. 2) Острогъ, тюрьма. А в Київі острог та без вікон, без дверей. Чуб. V. 1026.
Остро́га, ги, ж. 1) Шпора. Гол. Од. 77. Звонять коні копитами, а вояки острогами. Гол. I. Сти́снути острога́ми. Пришпорить. Ой як стисне козак Нечай коня острогами, за ним ляшків сорок тисяч з голими шаблями. Лукаш. 110. 3) У пѣтуха: задній палецъ, шпора.
Острогі́н, го́ну, м. Раст. Artemisia Dracunculus. L. ЗЮЗО. I. 112.
Острожина, ни, ж. Раст. куманика, Rubus caesius. Вх. Лем. 445.
Остро́жити, жу, жиш, гл. Огораживать заостренными кольями. В господара острожений двір. Чуб. III. 407.
Острокі́л, ко́лу, м. Колъ съ заостреннымъ верхнимъ концемъ. Прийшли люде до воріт, ворота заперті, з того боку, із подвір'я остроколом підперті. Чуб. V. 155.
Остроко́льний, а, е. Остроконечный. Острокольний лом. Борз. у.
О́струб, ба, м. Деревянная стѣна постройки. Шух. I. 89, 90.
Остру́жини, жин, ж. = Острушки 2.
Остру́шки, шок, ж. 1) Цвѣты: кавалерскія шпоры. 2) Стружки. Чорт взявся стругати вовка, а з остружків зробилися шершні. Чуб. I. 52.
Остря́мок, мка, ж. = Настрямок.
Осту́да, ди, ж. 1) Простуда. Вона йому раз язичок піднімала, удруге остуду знімала. Кв. II. 138. 2) Темножелтыя пятна на лицѣ беременной женщины. Чуб. I. 124. О. 1861. X. 48. 3) Растеніе Tanacetum vulgare. Шух. I. 22.
Осту́джувати, джую, єш, сов. в. остуди́ти, джу́, диш, гл. Остуживать, остудить, охладить. Якими зіллями бідне серце моє остудити. Г. Барв. 394. Як Бог творив землю, то єї перше варив, а послі разом остудив. Чуб. I. 39.
Осту́дник, ка, м. Растеніе: а) Ononis
