Товче́ння, ня, с. Толченіе.
Товчє́нка, ки, ж. Кушанье изъ смѣшанныхъ и истолченныхъ бобовъ, фасоли, картофеля, съ прибавкой маку, перцу, сахару и луку. Шух. I. 142.
Товчи, чу́, че́ш, гл. = Товкти.
Товчі́й, чія́, м. Человѣкъ толкущій на ступѣ. Міус. окр.
Товчі́льниця, ці, ж. Работница, толкущая на ступѣ. І до печі куховарочку наняв, а до ступи та товчільницю. Чуб. V. 34.
Товчі́ння, ня, с. 1) Толченіе. 2) Валяніе (сукна). Зміев. у.
Товчі́я, чії, ж. Снарядъ для толченія дубовой коры (у кожевниковъ). Сумск. у.
То́вчка, ки, ж. Толчея, ступа. Угор. Вх. Гн. 34.
Товчо́к, чка́, м. 1) Толкучій рынокъ. Шейк. 2) Ударъ, толчекъ.
То́вща, щі, ж. Густой лѣсъ, дебри. Товща самарська.
То́вщати, щаю, єш, гл. 1) Толстѣть. Лебед. у. 2) Утолщаться.
То́вщий, а, е. Сравн. ст. отъ товстий.
Товщиня́, ні́, ж. 1) Толщина. Харьк. г. 2) Очень толстый. Там височиня, товщиня був покійний чумак. Харьк. г.
Товщі́нь, ні́, ж. Толщина. А морока його батькові! купив оце три деревині на клуню: дві деревині саме до міри, а третя — така товщінь, і руками не ссягнеш. Васильк. у.
Тогди́й, нар. = Тоді. Тогдий забравсі жид та й пішов. Гн. I. 110.
Тогді́, нар. и пр. = Тоді и пр. Тогді і мусять тут остаться. Котл. Ен. II. 28.
Тогді́шній, я, є. Тогдашній.
Тогі́д, нар. = Торік. Вх. Зн. 33. Гн. I. 81. Дівчину сватав я тогід. Млак. 47.
Тогі́дний, а, е = Торішній. Брат у тогіднім році найшов. Гн. II. 176.
Того́. 1) мѣст. Род. пад. отъ той, те. 2) сз. Потому, оттого. Того ж жиди і свинини не їдять. Драг. 4. А чого стало тепло?… — Того, що весна настала. Ком. II. 45.
Тогобі́цький, а, е = Тогобічний. Тогобіцькі люде вертались із цього боку на свої міста. КС. 1885. XI. 539.
Тогобі́чний, а, е, тогобі́чній, я, є. Находящійся или живущій на другомъ берегу, по ту сторону рѣки.
Тогобоча́нин, на, м. Живущій на той сторонѣ рѣки.
Тогобоча́нка, ки, ж. Жительница другого берега, живущая по ту сторону рѣки. Ум. Тогобоча́ночка.
Тогобоча́нський, а, е. Съ той стороны рѣки. Тогобочанська жінка. Сосн. у.
Тогоди́, нар. = Тогді = Тоді. Брат тогоди клав хату. Гн. I. 81.
Того́кало, ла, м. Говорящій часто того.
Того́кати, каю, єш, гл. Говорить часто того.
Того́літній, я, є. Прошлаго лѣта.
Тогоча́сній, я, є. Относящійся къ тому времени, того времени. Схоластичня тогочасня интелліґенція. К. ХП. 116.
Тоді́, нар. Тогда. Як є на мед, тоді пий пиво, а як є на пиво, тоді пий воду. Ном.
Тоді́шній, я, є.Тогдашній, съ того времени. Це ще тодішня молодиця, як я заміж ішла. НВолын. у. Як би тодішній собака, то давно б здох. Ном. № 8651.
Тож, нар. Тоже, также. Тож бо. То-то. Тож бо й горе, що не до любости. Мет. Тож бо то й є. Въ томъ то и дѣло. Тож пак! Еще бы.
Той, та, тая, те, теє, мѣст. Тотъ, та, то. Хто дітей не має, той горя не знає. Ном. Що хочте, те й беріть у мене. Рудч. Ск. II. 163. У яру зараз і потихшало, і вітер не той. О. 1861. V. 70. Утвердив ти мою долю, мов ту гору серед моря. К. Псал. 66. Тоді взяв тую, що з нею шлюб брав. Рудч. Ск. II. 50. А в тім. Впрочемъ. Як би знала матуся горенько твоє, чи оддала б за генерала дитя единеє своє? Не оддала б… А в тім — не знаю, бо всякі матері бувають. Шевч. 554.
Тойді́, нар. = Тоді. Тойді орли сизопері налітали. АД. I. 111.
Тока́н, на, м. = Мамалиґа. Вх. Зн. 70.
Токаре́нко, ка, м. Сынъ токаря.
Тока́рик, ка, м. Ум. отъ токарь.
Токари́ха, хи, ж. Жена токаря.
Тока́ричок, чка, м. Ум. отъ токарь.
То́карів, рева, ве. Принадлежащій токарю.
Токарі́вна, ни, ж. Дочь токаря.
Тока́рня, ні, ж. 1) Мастерская токаря. 2) Токарный станокъ. Части: підста́ва —
