Словарь української мови (1924)/підстава
◀ підсприсувати | Словарь української мови П підстава |
підставити ▶ |
|
Підста́ва, ви, ж. 1) Основаніе. Підстава у токарні. Шух. I. 305, 306. 2) Замѣна. І не вийду, і не встану, вишлю меншу сестру на підставу. Чуб. V. 351.