та й оддали сю расписку на схованку котам. О. 1861. V. 72.
Схова́ти, ва́ю, єш, гл. 1) Спрятать. Далеко сховавши, ближче найдеш. Ном. № 9976. 2) Похоронить, схоронить. Сховали Гриця близько гряниці, плакали за ним всі молодиці. Чуб. V. 431.
Схова́тися, ва́юся, єшся, гл. Спрятаться. Од людей сховаєшся, а од Бога ні. Нем. № 49.
Схо́вач, ча, м. Прячущій что либо, берущій на сохраненіе. Мир. ХРВ. 166.
Схо́вище, ща, с. Убѣжище, мѣсто, гдѣ прячутся. К. Бай. 81. Із сховища свого виходить вітер. К. Іов. 82.
Схо́вок, вку, м. = Схов. Лихий сховок і доброго псує. Посл.
Схо́дини, дин, ж. Сходка, собраніе.
Схо́дистий, а, е. Покатистый.
Схо́дити, джу, диш, гл. 1) Восходить. Сонечко не сходить. Мет. 51. По двору ходить — як зоря сходить; по сінцях ходить — як зоря сходить. Нп. 2) Всходить. Тяжко сходити на гору. 3) Всходить (о посѣвахъ, тѣстѣ). Ярина добре сходить. 4) Сходить, спускаться. Сльози її аж на сей світ сходять. Рудч. 5) Исходить, истекать. Як я по матері журилась! Було слізьми схожу. Г. Барв. 228. А вже ж мої карі очі слізоньками сходять. Нп. 6) Подходить. Ближче схожу, — жінок бачу. МВ. II. 188. 7) Уходить. Вона іде, іде, — мов старий бог з двору сходить.... Вже до воріт, за двір. Сим. 228. Сходьте з хати усі, шоб ні одної душечки при мені не було. Мнж. 131. 7) Выходить, истрачиваться. У його на сі зілля сила грошей сходила. О. 1862. V. 110. Горілки на їх багато сходить. Г. Барв. 516.
Сходи́ти, джу́, диш, гл. 1) Исходить. Ой за яром брала я льон, всю долину сходила. Мет. 61. 2) Пройти, перейти, сходить. Коли б же ви, воронії коні, а походу не сходили. Макс. 3) Одѣться во что, износить что. Добра такого, не знає в чому й сходити. Ном. № 1349. Чи тобі в мене нічого спити, чи нічого з'їсти, чи ні в чім хороше сходити. Мет. Нехай батько не турбує, мені вінця не купує, бо я й того не сходила, під явором загубила. Уман. у.
Схо́дитися, джуся, дишся, гл. 1) Сходиться. Ей, миряне, шевці, кравці, крамарі, шапарі, сходіться ради послухати, табаки понюхати. Ном. № 6124. 2) Сходиться, соединяться взаимно. Земля сходиться з небом. Чуб. I. 37.
Сходови́й, а́, е́ = Східний. Чуб. I. 131. Сходовий вітер повіяв, з тополі листячко звіяв. О. 1862. IV. 5.
Схожа́ти, жа́ю, єш, гл. 1) = Сходити. То він на чердак ісхожає. КС. 1882. XII. 487. Я.... того не чувала, шоб жовтий пісок на білому камені схожав. КС. 1882. XII. 491. Всі козаки (з судна) на сиру землю схожали. КС. 1882. XII. 488. Мати старая з двора схожає. Грин. III. 692. 2) = Сходитися. Поли із полою схожає. КС. 1882. XII. 497.
Схожа́тися, жа́юся, єшся, гл. = Сходитися. Одно з одним схожається. ЗОЮР. I. 27.
Схожда́ти, да́ю, єш, гл. = Схожати. Ей, скаржилося світле сонейко.... „Не буду, Боже, рано схождати“. Левиц. Світ. 12.
Схо́жий, а, е. Похожій. Боже ж ти мій! і на чоловіка ж то не схожі. Млр. л. сб. 173. Сама на себе не схожа стала, така журба її бере. Рудч. Ск. II. 32.
Схо́жість, жости, ж. Сходство. Незвичайна схожість дочки з матіррю дуже вразила Яся. Левиц. I. 234.
Схолоди́ти, джу́, ди́ш, гл. Охладить. Треба схолодить, — дуже гаряча вода. Канев. у.
Схоло́нути, ну, неш, гл. Похолодѣть. Хома як глянув, то й схолонув. Рудч. Ск. II. 176.
Схопи́ти, ся. См. Схоплювати, ся.
Схо́плювати, плю́ю, єш, сов. в. схопи́ти, плю́, пиш, гл. Схватывать, схватить. І день іде, і ніч іде, і голову схопивши в руки, дивуєшся — чому не йде апостол правди і науки. Шевч. Мене трястя схопила та трясе. Левиц. I. 240.
Схо́плюватися, плююся, єшся, сов. в. схопи́тися, плю́ся, пишся, гл. 1) Схватываться, схватиться, вскакивать, вскочить, быстро подняться. Еней з просоння як схопився. Котл. Ен. II. 38. І разом схопились та до воріт. Шевч. Схопилась та й побігла шляхом, а вже вечеріло й роса пала. МВ. I. 2) Вскакивать, вскочить на что. На коника схопився. 3) Подниматься, подняться. Схопилась велика вітряна буря. Єв. Мр. IV. 37.
