Смальцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Насаливать, намазывать саломъ, жиромъ.
Сма́лятина, ни, ж. Запахъ горѣлаго. Торік була пожежа, а й досі ще смалятину чуть. Ном. № 4125.
Смара́гд, ду, м. Изумрудъ.
Смарка́тий, а, е. Сопливый.
Смарка́ч, ча́, м. 1) Сопливецъ. 2) Молокососъ. Вол. г.
Сма́ркля, ли, ж. Сопля. Чуб. I. 211.
Смарові́з, во́за, м. = Шмаровіз. Полюбила смаровоза — нещаслива доля: смаровіз намастив віз, поїхав в дорогу. Чуб. V. 672.
Смаро́вний, а, е. Смазанный, подмазанный. Товариш мовний в дорозі стоїть за віз смаровний. Ном. № 11383.
Смарува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) = Шмарувати. Смаруй хлопа лоєм, а він смердить гноєм. Ном. № 1271. 2) Мазать глиной, накладывать слой глины. Тік смарувати. Kolb. I. 59.
Сма́чен, чна, не, с. = Смачний. Без штуки і борщ не смачен. Ном. № 12308.
Смачи́ти, чу́, чи́ш, гл. Придавать вкусъ, дѣлать вкуснымъ.
Сма́чни́й, смашни́й, а́, е́. Вкусный. Їж ячне так, як смачне. Ном. № 2411. Е, пироги смашні! Та як би ще чарка горілки: то-то б поснідав. Полт. Ум. Смачне́нький, смашне́нький. Ном. № 157, стр. 295.
Смачні́ти, смашні́ти, ні́ю, єш, гл. Дѣлаться вкуснѣе.
Сма́чно, сма́шно, нар. Вкусно. Загоруй смажно та й їж смачно. Ном. № 9967. Переносно: пріятно, удобно. Живе хто в світі необачно, тому нігде не буде смачно. Котл. Ен. VI. 90. Ум. Смачне́нько, смашне́нько.
Смерда́к, ка, м. = Скорух. Вх. Лем. 467.
Смерді́ти, джу́, ди́ш, гл. Вонять. Хата пусткою смерділа. Шевч.
Смердю́к, ка́, м. Вонючій, вонючка. Полт. г. Слов. Д. Эварн.
Смердю́х, ха, м. Насѣк. Geocoris. Вх. Пч. I. 6.
Смердюха́, хи́, ж. Вонючій предметъ. НВолын. у.
Смердю́чий, смердя́чий, а, е. Вонючій. Гриземося, мов собаки за маслак смердячий. Шевч.
Смердю́чка, ки, ж. Раст. Valeriana officinalis L. ЗЮЗО. I. 140.
Смере́к, ка, м. смере́ка, ки, ж. Дерево: европейская пихта, Pinus abies, Abies excelsa. Шух. I. 176. Вх. Пч. II. 34. Смере́к черве́ний. Раст. Larix decidua. Ум. Смере́чок, смере́чка.
Смере́ковий, а, е. Пихтовый. Ой чого ти поскрипуєш, смерекова хато? Гол. II. 812.
Смере́чє, чя, с. = Смерека. Шух. I. 185.
Смере́чина, ни, ж. 1) Одно дерево европ. пихты. Гол. II. 154. 2) Пихтовый лѣсъ. Угор.
Смеречню́к, ка, м. Пт. Fringilla (Pinicola) enucleator. Вх. Пч. II. 11.
Смере́чок, чка, м. — жабій. Раст. Equisetum. Вх. Уг. 237.
Смері́чка, ки, ж. Раст. Equisetum silvaticum. Вх. Пч. II. 31.
Смерк, ку, ж. Сумерки. Употр. только съ предл. до: До самого смерку їхав. Покопала до смерку. Чуб. V. 415.
Смерка́ння, ня, с. Сумерки. Як пійде горе зрання, то аж до смеркання. Ном. № 2230. Як візьмеш ти за рученьку, не мусиш пустити, ой як візьмеш на смерканні, пустиш на світанні. Нп.
Смерка́ти, кає, сов. в. сме́ркнути, кне, гл. безл. Смеркаться, наступать, наступить сумеркамъ. І світає, і смеркає, день божий минає. Шевч. Стій, Векло, бо ще не смеркло. Ном. № 10888.
Смерка́тися, ка́ється, сов. в. сме́ркнутися, кнеться, гл. безл. = Смеркати, смеркнути. Як вже смеркалось, повернувся Марко. Стор. М. Пр. 117.
Смерко́м, смеркома́, нар. Въ сумерки. Увечері, смерком уже, вертаються з панщини люде. МВ. (О. 1862. III. 43). Прийшов так уже смеркома, як сонце зайшло. Екат. у.
Смерте́льний, а, е. 1) Смертельный, смертоносный. Смертельний меч того минає. АД. I. 187. Помалу, братці! Не вразьте моїх смертельних ран. Мет. 2) Смертный. Од гріхів смертельних душу одкупляє. АД. I. 188. Лежить на смертельній постелі. НВолын. у.
Смерте́нний, а, е. Смертельно, безнадежно больной. Де вже їй устати? Зовсім смертенна лежить. МВ. (О. 1862. I. 92).
Сме́ртка, ки, ж. Ночнянка, phalaena. Вх. Уг. 268.
Сме́ртний, а, е = Смертельний. Шаб-
