Словарь української мови
Борис Грінченко
С
смеркати
Берлін: Українське слово, 1924

Смерка́ти, кає, сов. в. сме́ркнути, кне, гл. безл. Смеркаться, наступать, наступить сумеркамъ. І світає, і смеркає, день божий минає. Шевч. Стій, Векло, бо ще не смеркло. Ном. № 10888.