Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/65

Ця сторінка вичитана

сильное вещество — болотная бобовая желѣзная руда. Вас. 182.

Описко́вий, а, е. Нарисованный опискою (см.) Вас. 184.

Описо́вий, а, е. Описательный. Желех.

Опи́сувати, сую, єш, сов. в. описа́ти, шу́, шеш, гл. Описывать, описать. Ой писав же я два дні і дві ночі, закіль описав я личенько й чорні очі. Чуб. V. 35.

Опи́суватися, суюся, єшся, гл. Описываться.

О́пит, ту, м. Разспросъ, опросъ. Прил. у. О́пита взя́ти. Разспрашивая, разузнать, разспросить. Ой заплакала мати ідучи до хати, що не можна за сина й опита узяти. Чуб. V. 1043.

Опита́ти. См. Опитувати.

Опи́тися. См. Опиватися.

Опи́тувати, тую, єш, сов. в. опита́ти, та́ю, єш, гл. 1) Разспрашивать, разспросить. Опитай старих людей, як треба робити. 2) Находить, найти, разспрашивая. Може я де опитаю твій мішок.

Опи́ус, са, м. Пьяница. Але почкай но! то такі опиуси, що все попропивають. Подольск. г.

Опиха́ти, ха́ю, єш, гл. Очищать отъ шелухи. Ци опиханий, паночку, ячмінь? О. 1862. X. 34.

Опиха́тися, ха́юся, єшся, гл. Очищаться отъ шелухи.

Опия́ка, ки, м. = Опіяка. К. ЦН. 216, 291.

Опівде́нний, а, е. Полуденный. Желех.

Опі́вдні, опівдня́, нар. Въ полдень. Прилетів опівдні до того чоловіка. Рудч. Ск. I. 142.

Опівза́ти, за́ю, єш, гл. Сѣсть верхомъ на коня. Опівзав коня. Зміев. у.

Опівзні, нів. См. Півзні.

Опі́вночі, нар. Въ полночь. Прийди, мій милий, хоц опівночі. Чуб. V. 4.

Опізни́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Опоздать. Зійшла зірка, зійшла зірка, місяць опізнився. Нп. 118.

Опі́й, по́ю, м. 1) Опой. 2) Болѣзнь у животныхъ отъ горячаго пойла. Ця коняка заслабла від опою. Харьк.

Опі́йство, ва, с. Пьянство. Не було опійства, бійки, лайки. О. 1861. VII. 4.

Опі́ка, ки, ж. Опека. Левиц. I. 284.

Опіка́ння, ня, с. 1) Опеканіе. 2) Обжиганіе, опеканіе.

Опекти́, ся. См. Опікати, ся.

Опіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. опекти́, чу́, че́ш, гл. 1) = Обпікати. 2) Только несов. в. Опекать.

Опіка́тися, ка́юся, єшся, сов. в. опекти́ся, чу́ся, че́шся, гл. Обжигаться, обжечься, опечься. Аж одскочила — ніби вкололась або опеклась. Левиц. I. 334.

Опіку́н, на, м. Опекунъ.

Опіку́нка, ки, ж. Опекунша. Мусіла слухати старших сестер як опікунок. Левиц. I. 307.

Опи́лок, лка, м. = Обаполок. Каменецк. у.

О́пір, опо́ру, м. Сопротивленіе.

О́пір, нар. Сопротивляясь. Йде о́пір. Сопротивляется, упрямится. Ном. ст. 269. Опір ста́ти. Оказать сопротивленіе. Ви проти нас обидва опір стали. К. ПС. 8.

I. Опіра́ти, ра́ю, єш, сов. в. опе́рти, опру́, опре́ш, гл. = I. Обпірати, обіперти.

II. Опірати, ра́ю, єш, сов. в. опра́ти, оперу́, ре́ш, гл. = II. Обпірати, обіпрати. Туга зіма буде, а хто ж її (неньку) в тую пору опірати буде? Чуб. V. 726. Тоді тільки поважала матір, як вона її зодягала й опірала. Борз. у.

Опіра́тися, ра́юся, єшся, сов. въ опе́ртися, опру́ся, ре́шся, гл. 1) = I. Обпіратися, обіпертися. Ой перестань, чумаченьку, на пужально й опіратися. Чуб. V. 1033. 2) Сопротивляться, оказывать, оказать сопротивленіе. Вже біді не опруся. Гол. I. 178.

О́піром, нар. — стати = Опір стати. Стояли на сеймі опіром против політичньої системи єдиности віри в Польщі. К. ХП. 115.

О́пірці, нар. Опираясь. О́пірці ходи́ти. Ходить, опираясь на разные предметы. Опірці по хаті ходе. НВолын. у.

Опісля́, нар. Послѣ. Як би не перебірала ізперва, то б опісля не жалкувала. Ном. ст. 168.

О́пі́чок, чка, м. Мѣсто у печки для каганця. На опічку маячив каганець. Г. Арт. (О. 1861. III. 81).

Опіші́лий, а, е. Лѣнивый, медлительный. Опішіла служниця. Вх. Зн. 44.

Опішіти, шію, єш, гл. Сдѣлаться медлительнымъ (въ ходьбѣ) Кінь опішів. Вх. Зн. 44.

Опі́шний, а, е = Опішілий. Опішний кінь. Вх. Зн. 44.

Опія́ка, ки, м. Пьяница. Черк. у. К. Бай. 41. Мир. ХРВ. 235.

Опла́ва, ви, ж. Облава. Мнж. 187.

Опла́каний, а, е. 1) Оплаканный.