Словарь української мови (1924)/опір
| ◀ опікунка | Словарь української мови О опір |
опірати ▶ |
|
О́пір, опо́ру, м. Сопротивленіе.
О́пір, нар. Сопротивляясь. Йде о́пір. Сопротивляется, упрямится. Ном. ст. 269. Опір ста́ти. Оказать сопротивленіе. Ви проти нас обидва опір стали. К. ПС. 8.