жувати, обпаскудити. Тяжкими гріхами опаскудив свою душу. Стор. М. Пр. 26.
Опаску́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. опаску́дитися, джуся, дишся, гл. = Обпаскуджуватися, обпаскудитися.
Опа́сок, ска, м. Ремень для ношенія бандуры черезъ плечо.
Опа́сти. См. Опадати.
Опасть, ти, ж. На деревьяхъ: снѣгъ, иней замерзшій. Вх. Лем. 444. См. Ожеледець.
Опа́сувати, сую, єш, сов. в. опаса́ти, са́ю, єш, гл. Опоясывать, опоясать.
Опа́суватися, суюся, єшся, сов. в. опаса́тися, са́юся, єшся, гл. Опоясываться, опоясаться. 2) Только несов. в. Опасаться. МВ. (О. 1862. I. 105). ЗОЮР. I. 264. Опасувались, щоб не понаходило бурлацтва і гайдамак. Стор. М. Пр. 75.
Опа́т, та, м. Аббатъ.
Опа́трати, раю, єш, гл. = Обпатрати.
Опа́тський, а, е. Аббатскій. Маха головою як опатська кобила. Канев. у.
Опачи́на, ни, ж. 1) Весло на гребномъ суднѣ. Вас. 186. Половину козаків у окови до опачин посади. Макс. 2) Тонкая и длинная связка хворосту; также связка лозы или камыша, вставленная въ кучу бураковъ для вентиляціи. Пирят. у. Треба опачини — мостити греблю. Борз. у.
О́пашки, нар. На опашку. Накинув сірячину на себе опашки. Полт.
Опе́ка и пр. См. Опіка и пр. К. Кр. 18. Сим. 217.
Опекти́, ся. См. Опікати, ся.
Опе́нтати, таю, єш, гл. Опутать, отуманить голову. Куди ідеш опентаний? Чуб. V. 621.
Опе́ньгати, гаю, єш, гл. Шутливо: женить, выдать замужъ. Кролев. у. Треба його ув-осени опеньгати. Харьк. г.
Опе́ньгатися, гаюся, єшся, гл. Шутливо: Жениться. Знайшов таку, що й опеньгався. Св. Л. 275.
Опе́ньок, нька, м. Грибъ, опенокъ. Баби зібрались у ліс по опеньки. Грин. I. 181. Велике диво опеньки! Ирон. Велика важность! Неважная птица. Ном. № 5536.
Опера́ч, ча, м. Кресло. Вх. Уг. 256.
Опере́д, нар. Передъ. Вх. Лем. 443.
Опереза́ти, жу́, жеш, гл. 1) Опоясать. 2) Ударить, стегнуть. Оперезав на всю масницю. Ном. № 3979. Він мене коромислом як опереже. Г. Барв. 284. Дрючком Хведька разів із шість оперезав. Г. Арт. (О. 1861. III. 110).
Опереза́тися, жу́ся, жешся, гл. Опоясаться. А як мені збіратися! Встав, оперезався, та й зовсім зібрався. Ном. № 11165.
Опере́читися, чуся, чишся, гл. Упираться, противиться. Старшина кликав його у волость, а він оперечивсь, не хотів іти, так ми його взяли та й повели. Новомоск. у.
Опери́тися, рю́ся, ри́шся, гл. Опериться. В колодочки поки вбилось, оперилось. Шевч. I. 237.
Опері́щити, щу, щиш, гл. Сильно стегнуть, ударить. Щось видно ломакою оперіщило. Сим. 216.
Оперна́тіти, тію, єш, гл. 1) Опериться. 2) Переносно: сдѣлаться зажиточнымъ. Іван був попереду вбогий, а тепер опернатів: уже й волів пара й корова й овечата. Волч. у.
Опе́цок, цка, м. = Опецьок. Дитина як опецок. Чуб. I. 247.
Опе́цькуватий, а, е = Оклецькуватий. Опецькуваті хлопчики. Левиц. I. 348.
Опе́цьок, цька, м. = Оклецьок 2.
Опива́тися, ваюся, єшся, сов. в. опи́тися, оп'ю́ся, є́шся, гл. = Обпиватися, обпитися.
Опи́лий, а, е. Перепившійся.
Опина́тися, на́юся, єшся, гл. Сопротивляться, упираться. Я не опинавсь, зараз і пішов. Екатериносл. у. Паничі почали прохати паннів до танців, а панни опиналися. Левиц. I. 348. Ну, він опинався, опинався, а таки заїхав. Грин. I. 106.
Опини́тися, ню́ся, нишся, гл. Очутиться. Аж, ось, не знаю я того, як сірий вовк тут опинився. Греб. 385. Як дам тобі на відлі, той за дверима опинишся. Полт. Земля під тобою розступиться і ти опинишся в пеклі. Стор. М. Пр. 41.
Опи́нка, ки, ж. Родъ шерстяной полосатой плахти или запаски. Гол. Од. 61. Kolb. I. 37. Гол. Од. 82.
Опири́ця, ці, ж. Колдунья. Іде чарівниця, опириця. МУЕ. III. 45.
I. О́пирь, ря, м. = Упирь.
II. О́пирь, нар. = Опір. Племінник опирь став, затявся. Мкр. Н. 10.
Опиря́ка, ки, м. = Упиряка. Дивиться він, аж там єсть опиряки і возять відьом туди, на ту гору. Грин. II. 77.
О́пис, су, м. Описаніе. О. 1862. IV. 94. КС. 1883. IV. 765.
Описа́ти. См. Описувати.
О́писка, ки, ж. У горшечниковь: кра-
