Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/624

Ця сторінка вичитана

I. Сві́тло, ла, с. 1) Свѣтъ, освѣщеніе. Без світла лічать бариші. Шевч. Над вечір, як вже світло засвітили. Стор. М. Пр. 35. 2) Матеріалъ для освѣщенія. Світла не стало, треба купити.

II. Сві́тло, нар. Свѣтло, ясно. Ум. Світле́нько, світле́сенько. Світить місяць світлесенько. Федьк. I. 28.

Сві́тлонька, сві́тлочка, ки, ж. Ум. отъ світлиця.

Світлу́ха, хи, ж. 1) Світлуха́. Древесно-уксусная кислота, получаемая при гонкѣ смолы и дегтя. Ум. Світлу́шка. Вх. Пч. I. 9. 2) мн. світлу́хи. Раст. Carthamus tinctorius L. ЗЮЗО. I. 116. Анн. 87.

Світови́й, а́, е́. 1) Утренній. Да зійшла зоря да вечірняя, зійде світова. Грин. III. 165. Світова зоря, зірниця. Чуб. I. 14. Поки світові півні заспівають. Мнж. 134. 2) Живущій въ свѣтѣ. Тут, світові, зважте, люде, що то в онім пеклі буде. Гол. III. 279. 3) Всесвѣтный, міровой. Світовий закон. 4) Извѣстный всему свѣту. Світовий брехун. Св. Л. 179. 5) Житейскій. Світові роскоші. Грин. III. 144. Поговоримо про се да про те світове. Г. Барв. 226. 6) Житейскій, обыкновенный, естественный, общепринятый. Се світове. Ном. № 3203. Світове діло. Мнж. 170.

Світо́гляд, ду, м. Міровоззрѣніе. К. ХП. 123. Левиц. Пов. 89, 261. Я хочу виробити власний филозофський світогляд. Левиц. Пов. 90.

Світо́к, тка́, м. Ум. отъ світ.

Сві́том, нар. На разсвѣтѣ. Левиц. I. 31. Ой заболіла голівонька світом. Грин. III. 628.

Сві́тонько, ка, м. Ум. отъ світ.

Світопра́вній, я, є. Управляющій міромъ. Світоправня єзуїцька сила. К. ПС. 8.

Світо́та, ти, ж. Далекая сторона. Пішла за Дніпро, — така світота. Рк. Левиц.

Світо́чок, чка, м. 1) Умен. отъ світ. 2) мн. Світочки́ польові́. Раст. Gymnadonia odoratissima. Шух. I. 21.

Сві́тський, а, е = Світовий 2 и 3. См. Несвітський.

Світува́ти, ту́ю, єш, гл. Ходить по свѣту. Чуб. III. 262.

Світу́н, на́, м. Насѣк. Lampyris nostiluca, свѣтлякъ, ивановъ червячекъ. Вх. Пч. I. 6.

Світця́н, ну, м. Раст. Myosotis. Вх. Пч. I. 11.

Свіча́, чі́, ж. Свѣча. Свіча горить. Рудч. Ск. I. 197. Ум. Сві́чка, сві́чечка. Свічечка горить, батенько не спить, — не вийду. Чуб. III. 136.

Свіча́до, да, с. Зеркало. ЗОЮР. II. 16.

Свіча́рниця, ці, ж. Женщина, дѣлающая свѣчи. Черн. у.

Свіча́рня, ні, ж. 1) Подсвѣчникъ ? З голови буде лихтарня, з очей буде свічарня. Чуб. V. 1120. 2) Свѣчной заводъ. НВолын. у.

Свіча́рь, ря́, м. Свѣчникъ, свѣчной мастеръ.

Сві́чка, ки, ж. 1) Ум. отъ свіча. Свѣчка. Ой зсучу я яру свічку. Чуб. V. 309. 2) По нар. повѣрью звѣзды — небесныя свічки́, для каждаго человѣка по одной; когда человѣкъ умираетъ, его звѣзда гаснетъ, когда живетъ грѣшной жизнью — тускнѣетъ; отсюда выраженіе: його́ сві́чка я́сно гори́ть, — онъ живетъ хорошей, праведной жизнью. Чуб. I. 14. 2) Длинная шерстяная кисть сзади пелерины верхней одежды лемковъ, называемой чуга. Гол. Од. 76. 3) — бо́жа. Раст. Gymnadonia odoratissima. Шух. I. 21. Ум. Сві́чечка, сві́ченька.

Свічкола́п, па, м. Человѣкъ, снимающій въ церкви со свѣчей нагаръ, также гасящій ихъ; насмѣшливо: церковный староста. Рк. Левиц.

Свічни́й, а́, е́. Свѣчной.

Свічни́к, ка́, м. 1) Подсвѣчникъ. Засвітивши свічку, не ставлять під посудину, а на свічнику. Єв. Мт. V. 15. 2) Насѣк. = Світун. Вх. Пч. I. 6.

Свобі́дний, а, е. Свободный.

Свобі́дно, нар. Свободно. Вх. Зн. 62.

Свобо́да, ди, ж. Свобода. Чи треба там непогоди, де єсть щастя і свобода. Чуб. V. 236.

Свободи́ти, джу́, ди́ш, гл. Освободить. Всьому світу сина породила, мир з неволі свободила. Чуб. III. 375.

Свобо́дний, а, е = Свобідний. А люде дякують за те, що вона стала свободна. Рудч. Ск. I. 127.

Своєу́мець, мця, м. Все по своему дѣлающій.

Своєу́мка, ки, ж. Все по своему дѣлающая. Така вона своєумка, непокірлива. МВ. II. 79.

Своє́щина, ни, ж. Свое собственное