Словарь української мови (1924)/світлиця

by Борис Грінченко

◀ світлий

Словарь української мови Борис Грінченко С світлиця

світлість ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Світли́ця, ці, ж. Въ малорусскихъ хатахъ чистая комната безъ кухонной печи: вообще комната. Чуб. VII. 382. Kolb. I. 61. Вас. 195. Поставлю я світлицю на високій горі. Грин. III. 10. Дожидайся мене, серденятко моє, гей та до себе в гості, як виросте в тебе у світлиці трава на помості. Мет. 23. Ум. Світли́ночка, світли́чка, світли́ченька, сві́тлонька, сві́тлочка. Чуб. V. 939. III. 315, 391, Грин. III. 261. Та й сів сокіл на віконечку, та поглядає у світлиночку. Грин. III. 47. Світлички невеличкі, та гарні, чистенькі. МВ. (О. 1862. III. 53).