Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/592

Ця сторінка вичитана

№ 2848. Довга коса роспустилася по воді. МВ. I. 158. 2) Распускаться, распуститься, развратиться. Розволочиться да і само роспуститься: слова говорять гидкі, старого не поважають. Г. Барв. 438. Наша молодіж так роспустилася, що і ходити на улицях страшно. Левиц. Пов. 132. 3) Растворяться, раствориться, распуститься. Не в кожній воді мило роспуститься. Ном. № 5322.

Роспу́ста, ти, ж. 1) Распущенность, своеволіе. Да́ти роспу́сту. Распустить, избаловать. Мала вдова їдну дочку, дала її роспусточку. Грин. III. 386. 2) Развратъ, распутство. Ум. Роспу́стонька, роспу́сточка.

Роспусти́ти, ся. См. роспускати, ся.

Роспустка, ки, ж. Родъ дѣвичьей игры на праздникъ Пасхи. Kolb. I. 153.

Роспу́стний, а, е. 1) Распущенный. Федьк. Пов. 6. Добре, що у тебе діти не роспустні. КС. 1882. X. 57. 2) Развратный.

Роспу́стник, ка, м. Развратникъ. Святий чоловік, пізнай себе для Бога, що роспустникам презлая дорога. Чуб. III. 17.

Роспу́стниця, ці, ж. Развратница. Ой улиця роспустниця. Мил. 69.

Роспу́стонька, роспу́сточка, ки, ж. Ум. отъ роспуста.

Роспустува́тися, ту́юся, єшся, гл. Расшалиться.

Роспу́тляти, ляю, єш, гл. Распутать. Наш писарь волосний так запутляв діло, що й два писарі на превелику силу роспутляли. Волч. у. (Лобод.).

Роспу́тний, а, е = Роспустний. Роспутне життя в молодості приносить хоробу на старії кості. Ном. № 8786.

Роспу́ття, тя, с. Распутье, перекрестокъ. Хата. 15. Ном. № 3694. На роспутті кобзарь сидить та на кобзі грає. Шевч. 51. Ой вербо, вербо вербице, ти на роспуттю стояла, що ти чула, бачила? Чуб. III. 118. Ум. Роспу́ттячко. Мет. 303.

Роспуха́ти, ха́ю, єш, сов. в. роспу́хнути, ну, неш, гл. Распухать, распухнуть.

Роспхи́катися, каюся, єшся, гл. Тихо расплакаться.

Росп'ясти́, ся. См. роспинати, ся.

Росп'яття́, тя́, с. 1) Распятіе (дѣйствіе). Повели його на росп'яття. Єв. Мт. XXVII. 31. 2) Распятіе (образъ распятаго Христа на картинѣ или крестѣ). У церкві стояло росп'яття угорі. Черниг. г.

Ростава́ти, таю́, є́ш, сов. в. роста́нути, и роста́ти, та́ну, неш, гл. Таять, растаять. Під тобою лід ростає, а підо мною мерзне. Ном. № 2135. Тричі крига замерзала, тричі роставала. Шевч. 111. Упав сніжок на обмежок та вже й не ростане. Мет. 50.

Ро́сталь, лі, ж. Оттепель.

Роста́нути. См. Роставати.

Ростанцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Развлечь танцами. Не жадну й тугу танцюра ростанцює. МВ. II. 109.

Ростаскати. См. Ростаскувати.

Роста́скувати, кую, єш, сов. в. ростаска́ти, ка́ю, єш, гл. Растаскивать, растащить, разнести. Худобу ростаскають. Кв. I. 63. Будете ви всі через три дні повішані, і ґави вас ростаскають. Мнж. 69.

Ростати. См. Роставати.

Росташува́тися, шу́юся, єшся, гл. Разложить что-либо. Росташувавсь, мов жид у ярмарку. Ном. № 14259. Кожна з своїм крамом росташувалась. Кв. I. 134.

Роствори́ти, ся. См. Ростворяти, ся.

Ростворя́ти, ря́ю, єш, сов. в. роствори́ти, рю́, риш, гл. Открывать, открыть. Небеса ростворили. Чуб. III. 329.

Ростворя́тися, ря́юся, єшся, сов. в. роствори́тися, рю́ся, ришся, гл. Открываться, открыться. Ви, небеса, ростворітеся, ви, святії, Ісусу Христу поклонітеся. Чуб. III. 344. До первого грому земля не роствориться. Ном. № 417.

Ростекти́ся. См. Ростікатися.

Ростелесува́ти, су́ю, єш, гл. Разорвать на части (животное).

Ростепі́рчити. См. Ростепірчувати.

Ростепі́рчувати, чую, єш, сов. в. ростепі́рчити, чу, чиш, гл. 1) Растопыривать, растопырить. Ростепірчила пальці та й показує. Новомоск. 2) Растормошить. Трошки ростепірчила я вузлик і бачила, що там гроші. Новомоск. (Залюб.).

Росте́рти, ся. См. Ростирати, ся.

Рости́, ту́, те́ш, гл. 1) Расти. На битій дорозі трава не росте. Ном. 3878. Рости, рости, дівчинонько, на другую весну. Чуб. V. 292. 2) Рости́ вго́ру. О человѣкѣ: а) возвышаться. б) испытывать подъемъ духа. Росту я вгору. Г. Бар. 293. То же значеніе имѣетъ душа́ росте́ вго́ру. Г. Барв. 442.

Ростика́ти, ка́ю, єш, сов. в. рости́кати, каю, єш, гл. Растыка́ть, расты́кать,