Словарь української мови (1924)/ростепірчувати

by Борис Грінченко

◀ ростепірчити

Словарь української мови Борис Грінченко Р ростепірчувати

ростерти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ростепі́рчувати, чую, єш, сов. в. ростепі́рчити, чу, чиш, гл. 1) Растопыривать, растопырить. Ростепірчила пальці та й показує. Новомоск. 2) Растормошить. Трошки ростепірчила я вузлик і бачила, що там гроші. Новомоск. (Залюб.).