Роску́йдати и роску́йдити. См. Роскуйдувати.
Роску́йдувати, дую, єш, сов. в. роску́йдати, даю, єш и роскуйдити, джу, диш, гл. = Роскудлувати, роскудлати. Мене змиють дрібні дощі, а розчешуть густі терни, а висушить ясне сонце, а роскуйдить буйний вітер. Рудч. Чп. 227. Хведір пізно вернувся додому, роскуйданий, без шапка. Мир. Пов. I. 163.
Роскуйо́вдити, джу, диш, гл. = Роскудлати.
Роскуйо́вдитися, джуся, дишся, гл. = Роскудлатися.
Роскукарі́катися, каюся, єшся, гл. О пѣтухѣ: раскричаться.
Роскульба́чити, чу, чиш, гл. Разсѣдлать.
Роскума́тися, ма́юся, єшся, гл. Прервать кумовскія отношенія. Я з тією кумою роскумаюся, з куминим дівчам повінчаюся. Чуб. V. 155.
Роскупи́ти. См. Роскуповувати.
Роскупо́вувати, вую, єш, сов. в. роскупи́ти, плю́, пиш, гл. Раскупать, раскупить.
Роску́рвитися, влюся, вишся, гл. Развратиться.
Роскури́ти, ся. См. Роскурювати, ся.
Роску́рювати, рюю, єш, сов. в. роскури́ти, рю́, риш, гл. Раскуривать, раскурить. Я йому роскурила (люльку) і подала. Ном. № 9302.
Роску́рюватися, рююся, єшся, сов. в. роскури́тися, рю́ся, ришся, гл. 1) Раскуриваться, раскуриться. 2) Сильно дымить.
Роскуси́ти, ся. См. Роскушувати, ся.
Роску́ти, кую́, є́ш, гл. = Роскувати. Кінь утомлений, копита роскуті, розбиті. Шевч. 641.
Роску́чматися, маюся, єшся, гл. = Роскудлатися. (О волосахъ). Уман. у.
Роскуштува́ти, ту́ю, єш, гл. Распробовать.
Роскуштува́тися, ту́юся, єшся, гл. Хорошенько распробовать. Роскуштувалися, — а воно добре, — давай тоді їсти. Константиногр. у.
Роску́шувати, шую, єш, сов. в. роскуси́ти, шу́, сиш, гл. Раскусывать, раскусить. Роскушу орішок. Чуб.
Роску́шуватися, шуюся, єшся, сов. в. роскуси́тися, шу́ся, сишся, гл. Раскусываться, раскуситься.
Роскущи́тися, щу́ся, щи́шся, гл. Разрастись кустомъ. Роскущилась бузина.
Ро́славий, а, е = Рослий. Рославі явори. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Ро́слий, а, е. Высокій, рослый. Росле дерево. НВолын. у.
Росли́на, ни, ж. = Ростина. Борз. у. Густа роса посіла на всякій рослині. Левиц. I. 125. В ясну та холодну ніч трава і всяка рослина швидче охоложується. Ком. II. 25. Ум. Росли́нка.
Росома́ха, хи, ж. Звѣрь: россомаха. КС. 1882. VIII. 377.
Ро́сонька, ки, ж. Ум. отъ роса.
Ро́спад, ду, м. Распаденіе.
Роспада́тися, да́юся, єшся, сов. в. роспа́стися, ду́ся, де́шся, гл. 1) Распадаться, распасться, разсыпа́ться, разсыпаться. Під припечком воду брала, гречаники розчиняла. Чому мені не вдалися, аж на троє роспалися? Чуб. V. 1173. Панич порізав кавуна на скибки.... скибки роспалися і з середини випав червоний вовк. Левиц. Пов. 229. Ад в порох роспався. Чуб. III. 25. Так то вже побивалась нещаслива, що й кам'яне б серце распалось. МВ. I. 74. 2) Только несов. в. Усердствовать, стараться изо всѣхъ силъ что либо дѣлать, доказывать и пр. Брехня сьому, єй же то Богу брехня! — так распадалась Ївга, вже осмілившись зовсім. Кв. II. 249. Хазяїн аж роспадається, так статкує коло хазяйства. Рк. Левиц.
Роспа́дина, ни, ж. Разсѣлина.
Роспако́вувати, вую, єш, сов. в. роспакува́ти, ку́ю, єш, гл. Распаковывать, распаковать.
Ро́спал, лу, м. Растопка. На роспал нема тріски. Черниг. г.
Роспала́тися, ла́юся, єшся, гл. 1) Начать сильно пылать. Пожар удвоє розгорівся, роспалався до самої хмари. Шевч. 180. 2) О человѣкѣ: зардѣться, сильно покраснѣть, разгорѣться. Г. Барв. 340.
Роспа́лина, ни, ж. Трещина, разсѣлина. Темно було у печерях.... Де зверху, у горову роспалину, сояшний промінь ронив ссяющу стягу. МВ. II. 159.
Роспали́ти, ся. См. Роспалювати, ся.
Ро́спалка, ки, ж. Мелкія дрова, щепки для растопки.
Роспа́лювати, люю, єш, сов. в. роспали́ти, лю́, лиш, гл. 1) Разжигать, разжечь. Роспалити люльку. Кв. Своє серце распаливши.... Чуб. III. 21. Мене розбой распалив: хоть би батька, то б убив. Чуб. V. 741. 2) Растопить (печь), развести
