Словарь української мови (1924)/роскуйдувати

Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
роскуйдувати
Берлін: Українське слово, 1924

Роску́йдувати, дую, єш, сов. в. роску́йдати, даю, єш и роскуйдити, джу, диш, гл. = Роскудлувати, роскудлати. Мене змиють дрібні дощі, а розчешуть густі терни, а висушить ясне сонце, а роскуйдить буйний вітер. Рудч. Чп. 227. Хведір пізно вернувся додому, роскуйданий, без шапка. Мир. Пов. I. 163.