Словарь української мови (1924)/роскурювати
◀ роскурити | Словарь української мови Р роскурювати |
роскурюватися ▶ |
|
Роску́рювати, рюю, єш, сов. в. роскури́ти, рю́, риш, гл. Раскуривать, раскурить. Я йому роскурила (люльку) і подала. Ном. № 9302.
◀ роскурити | Словарь української мови Борис Грінченко Р роскурювати |
роскурюватися ▶ |
|
Словарь української мови — Р
роскурювати
Борис Грінченко
1924
Роску́рювати, рюю, єш, сов. в. роскури́ти, рю́, риш, гл. Раскуривать, раскурить. Я йому роскурила (люльку) і подала. Ном. № 9302.