розмота́тися, та́юся, єшся, гл. Разматываться, размотаться.
Розмотузува́ти, зу́ю, єш, гл. Развязать что либо связанное. Розмутузувавши обстрижену вівцю. Ном. № 10240.
Розмочи́ти. См. Розмочувати.
Розмо́чувати, чую, єш, сов. в. розмочи́ти, чу́, чиш, гл. Размачивать, размочить. Скорину розмочити, душу промочити. Чуб. V. 1123.
Розмру́жити, жу, жиш, гл. Раскрыть (глаза). А лях тужить вдень і вночі, не розмружить своїх очей. Чуб. V. 236.
Розмуги́катися, каюся, єшся, гл. Напѣвать подъ носъ пѣсню.
Розмуркота́тися, чу́ся, чешся, гл. Размурлыкаться.
Розмуро́вувати, вую, єш, сов. в. розмурува́ти, ру́ю, єш, гл. Разбирать, разобрать каменную стѣну. Мнж. 42.
Розм'як(ну)ти, кну, неш, гл. Размякнуть. Уже Вулькан розм'як як каша. Котл. Ен.
Розм'якчи́ти, чу́, чи́ш, гл. Размягчить. Розм'якчив серця народам чужоземним. К. Псал. 247.
Розм'яку́шити, шу, шиш, гл. Расплющить, раздавить. Сів та й розм'якушив квітку. Подольск. г.
Рознеду́жатися, жаюся, єшся, гл. Разболѣться. Рознедужався Павло мій. МВ. I. 8.
Рознемогти́ся, можу́ся, жешся, гл. Разнемочься, разболѣться. Вона.... справді рознемоглась. К. ЧР. 133.
Рознести́, ся. См. Розносити, ся.
Розниза́ти, жу́, жеш, гл. Разорвать, разодрать. Як ухопить зо зла руками шовкову спідницю, так і рознизала од подолу до самого стану. Мир. ХРВ. 321.
Ро́зний, а, е и пр. = Різний и пр.
Розніма́ти, ма́ю, єш, сов. в. розня́ти, німу́, меш, гл. 1) Разнимать, разнять, раскрывать, раскрыть. Заліпилися мої карі очі, не можу я розняти. Чуб. V. 950. Зуби ножем рознімали, щоб води влити, так сціпила (зомлівши). Харьк. 2) Разнимать, разнять, развести. Як же вчепились вони — така буча збилася, що ледві розняли їх. МВ. II. 184.
Розніми́ти, млю́, ми́ш, гл. Возвратить нѣмому способность говорить. Соломон був німий.... А Пречиста Діва почала просити Господа Бога, шоби.... його рознімив. Гн. II. 230.
Рознопе́рий, а, е. Пестрый, съ разноцвѣтными перьями. Кури рознопері. МВ.
Розно́сити, шу, сиш, сов. в. рознести́, су́, се́ш, гл. 1) Разносить, разнести. Людям роботу розніс і роздав. Щог. В. 51. 2) Разносить, разнести, развѣять. Їх вітер як полову, і буря, мов солому, рве, розносить. К. Іов. 4 6. Гей! може трохи рознесу я свою тяжку журбу. Грин. III. 676. І рознесе тую славу по всій Україні. Шевч. 450. 3) Разносить, разнести, растаскивать, растащить. Сини принесуть, а дочки й угли рознесуть. Ном. № 10821. 4) Разбалтывать, разболтать, разгласить. Люде зараз рознесли по всьому світу й те, чого нема. Грин. II. 118. Коли мене вірно любиш, не кажи нікому, бо то люде рознесуть, як вітер солому. Чуб. V. 200. 5) Разносить, разнесть, разрушить, разбить. Чуб. III. 431. Дайте ковбасу, бо вам хату рознесу. Чуб. III. 455. Нехай його тії просять, що греблі розносять. Чуб. V. 210.
Розноси́ти, шу́, сиш, гл. 1) = Рознести 3. Затим ходим у портухи, що розносили вовну мухи. Ном. № 13850. 2) безл. Розноси́ло кого́. Началъ часто появляться кто, но кстати явился кто. Як був квас, то не було вас, а як настало квасило, то й вас розносило. Ном. № 4579. Тілько що хотіла випитувати, аж тут Олену розносило з своїм боярином: давай ізнов жаловаться. Кв. I. 18.
Розно́ситися, шуся, сишся, сов. в. рознести́ся, су́ся, се́шся, гл. Разноситься, разнестись, разлетѣться. Піра по лугах рознеслося. Чуб. V. 17.
Розноси́тися, шу́ся, сишся, гл. Слишкомъ часто возиться съ чѣмъ, говорить о чемъ. Розносивсь (з чим) як в писаною торбою. Ном. № 2691.
Розноша́ти, ша́ю, єш, гл. = Розно́сити. АД. I. 118. І вовки-сіроманці набігали, кості по байраках, по мелюсах розношали. АД. I. 11. Гніздечко розношають. МВ. II. 118.
Розно́шувати, шую, єш, гл. = Розно́сити. Спитай чорного ворона, що його кість розношує. МВ. I. 154.
Розню́хати. См. Рознюхувати.
Розню́хувати, хую, єш, сов. в. розню́кати, хаю, єш, гл. 1) Разнюхивать, разнюхать. 2) Разгадывать, разгадать, узнавать, узнать. Як я його рознюхав, так він, бачу, ка-зна який чоловік. Полт. г.
Розня́ти. См. Рознімати.
