Ро́звлать поде́рниця, —ти —ці, ж. Раст. Aira caespitosa. Шух. I. 20.
Розво́дити, джу, диш, сов. в. розвести́, ду́, де́ш, гл. 1) Разводить, развести, разлучать, разлучить. Хто нас розведе, то з ума зведе. Чуб. V. 260. 2) Разводить, развести (мужа съ женой). Як Бог дастъ, що моя дочка одужає, я буду судити вас судом, буду просити розвести вас. Левиц. I. 521. 3) Разнимать, разнять, разъединить, раздвигать, раздвинуть. Схопив її за руку, — рук не розведе. Кв. I. 201. Очей, що заплили йому горілкою, не розведе. Кв. I. 239. Густі вишні.... били його тонкими гіллячками по лиці. Він мусив розводити руками гілля й затуляти лице й очі. Левиц. Пов. 191. 4) Въ пилѣ зубья: разводить, развести, чтобы одинъ былъ въ одну сторону, а другой въ другую. В пилі зуби розведені. МУЕ. III. 27. 5) Разводить, развести, разжижать, распускать, распустить, разбавлять, разбавить. Кв. I. 109. Скількісь пляшок запевне водою розведеної горілки. Г. Барв. 31. 6) Разгонять, разогнать, разсѣять. Бажає батенька, щоб розвів її тугу. Кв. I. 17. 7) Разводить, развести, расплаживать, расплодить. В чужій кошарі овець не розведеш. Ном. № 9659. Любив він і садки розводити. Стор. II. 117. 8) Разводить, развести, разложить (огонь). Огонь чималий розвели. Шевч. 339. І розвели пожар чималий. Котл. Ен. 9) Пространно излагать, изложить, распространяться. См. Розводитися 4. Хто слухає се просте слово з розумом, тому не треба широко розводити, яка б то велика користь була народові од сього нового засіву. К. (О. 1862. III. 23).
Розво́дитися, джуся, дишся, сов. в. розвести́ся, ду́ся, де́шся, гл. 1) Разводиться, развестись, разойтись. Нам (чоловікові й жінці) і сходитись не треба було, а розвестись і Бог велів. Левиц. I. 521. Розведеться з жінкою. Єв. Мр. X. 11. 2) Разниматься, разняться. 3) Разводиться, развестись, расплаживаться, расплодиться, размножиться. Ном. № 14217. Малих (дві риби) укинули у воду, щоб розводились. Чуб. I. 144. 4) Распространяться, распространиться (о словесномъ или письменномъ изложеніи). Письмо було коротеньке. Батько знать не мав часу розводитись. Левиц. Пов. 287.
Розво́дка, ки, ж. Желѣзный ключъ къ пилѣ, которымъ разводятъ ея зубья.
Розво́дний лист. Разводная. Єв. Мр. X. 4.
Розво́зити, во́жу, зиш, сов. в. розвезти́, везу́, зе́ш, гл. Развозить, развезти. Запаси розвозили по лісах. Стор. М. Пр. 60.
Розволіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. розволокти́, чу́, че́ш, гл. Растаскивать, растащить, растаскать.
Розволожи́ти, жу́, жиш, гл. Расшевелить. Я мав не йти на те весілля; коли приходе зять: ходімо, тату, та й ходімо, та се, та оте, — розволожив таки, мусів старістю тьопаться, та ще й далеко. Канев. у. Розволожити душу. Подольск. г.
Розволокти́. См. Розволікати.
Розволочи́ти, чу́, чиш, гл. 1) = Розволокти. 2) — кого́. Пріучить кого ходить куда либо, шляться, избаловать. Шо вна мене молодого та й розволочіла. Не я тебе волочіла, та й не моя ненька, а чорнії мої очі, чівочка гладенька; не я тебе та й волочу, сам же сі волочиш, замісць іти в полонинку, гуляєш поночі. Шух. I. 198.
Розволочи́тися, чу́ся, чишся, гл. 1) Привыкнуть шляться, таскаться. 2) Избаловаться, развратиться. Жени, мати, свого сина, бо розволочиться. Чуб. V. 166.
Розво́ра, ри, ж. 1) Шестъ для удлиненія воза. См. Розворити. 2) Разиня, ротозѣйка, зѣвака. Їхала, мамо, розвора та оглоблею мені в рот. Ном. № 6594. У лемковъ: лѣнивая женщина, только зѣвающая по сторонамъ. Вх. Лем. 462.
Розво́рина, ни, ж. = Розвора. Екатериносл. у.
Розво́рити. См. Розворювати.
Розворо́вувати, вую, єш, сов. в. розворува́ти, ру́ю, єш, гл. = Розворювати, розворити.
Розворо́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. розворува́тися, ру́юся, єшся, гл. О возѣ: быть удлиненнымъ при помощи шеста. Чуб. VII. 403.
Розворо́ття, тя, с. Отверстіе для воротъ. В стіні (оградѣ) розвороття для брами, та самої нема, лиш діра та назвище зостались. Св. Л. Л. 214.
Розворса́ти, са́ю, єш, гл. Расковырять. Як розворсали йому голкою, дак як роспухне рука як колода.
Розворухну́ти, ну́, не́ш, гл. = Розворушити.
Розворуши́ти, ся. См. Розворушувати, ся.
Розвору́шувати, шую, єш, сов. в. роз-
