Словарь української мови (1924)/розводитися

by Борис Грінченко

◀ розводити

Словарь української мови Борис Грінченко Р розводитися

розводка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розво́дитися, джуся, дишся, сов. в. розвести́ся, ду́ся, де́шся, гл. 1) Разводиться, развестись, разойтись. Нам (чоловікові й жінці) і сходитись не треба було, а розвестись і Бог велів. Левиц. I. 521. Розведеться з жінкою. Єв. Мр. X. 11. 2) Разниматься, разняться. 3) Разводиться, развестись, расплаживаться, расплодиться, размножиться. Ном. № 14217. Малих (дві риби) укинули у воду, щоб розводились. Чуб. I. 144. 4) Распространяться, распространиться (о словесномъ или письменномъ изложеніи). Письмо було коротеньке. Батько знать не мав часу розводитись. Левиц. Пов. 287.