няй, бо як довгий, то притнуть, а як короткий, то витягнуть. Ном. № 1203.
Рівня́тися, ня́юся, єшся, гл. Равняться, уподобляться, сравниваться; сравниваться ростомъ съ чѣмъ. Куди рівняться свині до коня, коли шерсть не така. Ном. № 7931. Хто в псах кохається, сам йому рівняється. Ном. № 12581. А запашний та василечок із тинами рівняється. Грин. III. 537.
Рівча́к, ка́, м. 1) Ум. отъ рів. Полетіла в рів, бо саме коло нашої різи був глибокий рівчак з маленькою криничкою. Левиц. Пов. 338. 2) Ручей. З джерел вода збірається в струмені, з них роблються рівчаки, з рівчаків річка. Дещо. 3) Желобокъ, углубленіе. Вас. 159. Ум. Рівчачо́к. Вас. 167.
Рівча́стий, а, е. Имѣющій въ себѣ желобокъ, сдѣланный желобкомъ, желобчатый. Шух. I. 256.
Рівчачо́к, чка́, м. Ум. отъ рівчак.
Рі́вчик, ка, м. 1) Ум. отъ рів. 2) = Рівчак 3. Шух. I. 284.
Ріг, ро́га, м. 1) Рогъ. Коли б свині роги, то б усіх поколола. Ном. № 3827. Там ходить баран з великими рогами. Чуб. I. 129. Втя́ти, зби́ти, прите́рти ро́ги. Сбить спѣсь. Гордим Бог позбива роги. Ном. № 2457. Були і в кози роги, та притерті. Ном. № 1853. Ро́гом ви́лізти. Переносно: бокомъ выйти. Тривай, це йому рогом вилізе. Ном. № 4103. Очі ро́гом лі́зуть. Дурне, аж очі йому рогом лізуть. Ном. № 6239. Наплакалась, аж очі рогом лізуть. Харьк. Де ко́зам ро́ги втина́ють. Де ко́зам ро́ги пра́влять. Куда Макаръ телятъ не гонялъ. Ном. № 3630. Туди тебе зашлють, де козам роги правлять. Ном. № 3631. 2) Роговая пороховница. 3) Рожокъ для нюхательнаго табаку; также для помѣщенія мѣднаго купороса у овечьихъ пастуховъ. Ріг носять чабани з синім каменем, як нюхарі табаку. О. 1862. V. Кух. 38. 4) Муз. Рогъ, рожокъ. 5) Кончикъ полумѣсяца. Молодик-молодик! в тебе роги золоті. Ном. № 268. 6) Каждый изъ двухъ концевъ развилинъ (напр. въ вилахъ, въ мотовилі и пр.). 7) Уголъ наружный, выступъ всякаго предмета съ углами: стола, платка, улицы, рѣки и пр. Сим. III. На перший святий вечір кладеся до вечері на стіл під обрус на всіх чотирьох рогах по головці часнику. МУЕ. III. 39. 8) Мысъ. 9) Лапа у якоря. Ум. Ріжо́к, ріже́чок. Взяла хусту, зав'язала в три рожки по камінчику. Чуб. II. 200.
Рід, ро́ду, м. 1) Родъ, родственники, фамилія. Чи обідала, чи не обідала, аби рід відвідала. Ном. № 7274. В мене батька немає і рід не приймає. Чуб. Нема в його ні роду-родини, та нема в його ні вірної дружини. Чуб. V. 268. 2) Родъ, племя, происхожденіе. Козацькому роду нема переводу. Ном. № 771. Баба з пекла родом. Ном. Великого роду, а псього ходу. Ном. № 2909. 2) Порода. Родом кури чубаті. Ном. № 7982. Такий уже в їх рід, що вони всі низенькі та натоптувані. Кобел. у. 4) З-роду = зроду. Не було добра з-роду, не буде й до гробу. Ном. № 2030. 5) На роду́ напи́сано. Суждено. Що написано на роду, того не обійдеш на льоду. Ном. № 8951. 6) Ро́дом = Зроду. Кого не любила і родом не знала, то судив мені дідько. Чуб. Ум. Ро́дик, родо́чок, ро́донько. Чуб. V. 760, 463.
Рідина́, ни, ж. Жидкость, жижица. Константиногр. у. См. Рідота.
Ріді́шати, шаю, єш, гл. = Рідшати.
Рідки́й, а́, е́. 1) Рѣдкій, не густой. Не жаль мені, що мак рідкий. Чуб. V. 785. 2) Жидкій. Давайте круту варити, бо рідкої ні з чого. Ном. № 9801. 3) О землѣ: рідка́ земля́ — легкая, малосвязная земля. Херс. 4) Рѣдкій, не частый. Ум. Ріде́нький, ріде́сенький.
Рі́дко, нар. 1) Рѣдко, не густо. Засій рідко, уродиться дідько. Ном. Посіяв я пшениченьку рідко. Мет. 2) Жидко. Бодай тобі, дівко, що вчинила рідко. Чуб. V. 1120. 3) Рѣдко, не часто. З панами рідко а з дурнями ніколи не ставай. Ном. № 6167. Ум. Ріде́нько, ріде́сенько.
Рідкоду́бина, ни, ж. Рѣдкій дубовый лѣсокъ. Черк. у.
Рідкозу́бий, а, е. Съ рѣдкими зубами. Вх. Зн. 59.
Рідколі́сся, ся, с. Рѣдкій лѣсъ. Наші сіроми перебігли рідколіссям і вже кралися пущами. Стор. М. Пр. 109.
Рі́дний, а, е. 1) Родной; родимый. Нема в світі правди — тільки рідна мати. Ном. № 9362. Товаришу, рідний брате, виклич дівчиноньку з хати. Мет. 76. 2) — край. Родина. Треба ратувать рідний край. Стор. МПр. 57. Ум. Рідне́нький, рідне́сенький. Як мати рідненька, то й сорочка біленька. Ном. № 9364.
