Озеро, ра, с. Озеро. Хай тобі риба й озеро. Ном. стр. 99. Ум. Озе́рце, озе́речко.
Озеря́вина, ни, ж. Высохшее озеро, мѣсто, гдѣ было озеро. Сим. 190. Мнж. 187. Його картопля і баштан як раз біля тієї озерявини, що на заломах, як їдеш у Кам'янку. Новомосковск. у.
Озива́ти, ва́ю, єш, сов. в. озва́ти, зву́, ве́ш, гл. Окликать, окликнуть, позвать. Треба озвати Максима, чи не поможе нам стягти цю колоду на сани. Радом. у.
Озива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. озва́тися, зву́ся, ве́шся, гл. 1) Отзываться, отозваться, заговорить. Де ти, милий, чорнобривий, де ти, озовися. Котл. НП. Озоветься старший брат до середульшого словами. Дума. Не так розмовляє, як озивається до нас ласкавим голосом. Г. Барв. 355. 2) — за ко́го. Высказываться, высказаться за кого, въ пользу кого. Козацьке військо надвоє розбилось: за Лободу озвались сивоусі, а за царя свого, за Наливая, цвіт молодецький. К. ЦН. 197.
Ози́зти, зну, неш, гл. Обрюзгнуть. Дитина озизла.
Ози́мий, а, е. Озимый. Та повів же їх на долину, на пшениченьку, на озиму. Мет. 324.
Ози́мина, ни, ж. Озимь. Грин. III. 635. Він з осени віддав людям землю: так за отту озимину, що вони посіяли, ми взяли грішми. Павлогр. у.
О́зимки, ків, м. мн. 1) Весенній морозъ. 2) Порода яблокъ, сохраняющихся зимою. Вх. Уг. 255.
Ози́мній, я, є. Относящійся къ озими. Озимні жнива. НВолын. у.
Ози́мніти, нію, єш, гл. Охладѣть.
Ози́мовий, а, е = Озимий. Повів женців долом-долиною до теї пшениці до озимової. АД. I. 81.
Ози́мок, мка, м. = Бузівок.
Озира́ти, ра́ю, єш, сов. в. озирну́ти, ну́, не́ш, гл. Осматривать, осмотрѣть, обозрѣть, оглянуть. От пішов я город озирати. Шевч. Озирнуть воєнну силу. Котл. Ен. VI. 15. Озирне ясную зброю. К. Досв. 129.
Озира́тися, ра́юся, єшся, сов. в. озирну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Оглядываться, оглянуться. Якось похмуро озирались вони. Стор. МПр. 50. Озирнеться моя матюнка: чого стоїш, моя донечко. Чуб. V. 553.
Озирк, ку, м. Взглядъ, взглядъ вокругъ. Встрѣчено только у Щоголева: Сумно ти дивилась на високі гори, ходники чинару, лаври й сікомори. В озирку твоєму бачилось жадання жити і любити. Щог. Сл. 6.
Озиркну́тися, ну́ся, не́шся, гл. = Озирнутися.
Озирну́ти, ся. См. Озирати, ся.
Озі́вський, а, е. Азовскій. Коли б мені Господь поміг з сиї тяжкої неволі озівської втікати. АД. I. 115.
Озірка, ки, ж. = Озерниця.
Озія́, зії, ж. Громадина (преимущественно о зданіи, постройкѣ). Така озія (палац) стоїть серед села. Мир. ХРВ. 103. Ото хата озія, хоч вовків ганяй. Там у їх міст зроблений — озія. Міус. окр. Як я можу жити у такій великій хаті: се озія — як я її отоплю. Борзен. у. Ув. Озії́ще, озія́ка. Пирят. у. Оце озіїще! Станеш в однім кінці, то другого й не видко. Кобел. у.
О́злість, лости, ж. Досада, злость. Кульбашного взяла озлість. О. 1861. X. 22. Піддружний з озлістю сказав. Алв. 36.
Ознайми́ти, млю́, ми́ш, гл. Объявить, извѣстить. Звізда ясна возсіяла в дорозі, всім ознаймила о Бозі. Чуб. III. 383.
Ознаймува́ти, му́ю, єш, гл. = Ознаймити. К. ЧР. 425.
Озна́ка, ки, ж. Знакъ, признакъ. Мир. Пов. I. 131. Гордо і поважно без ознаки жадної тревоги на лиці. Левиц. I. 211.
Означа́ти, ча́ю, єш, сов. в. означи́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) = Значи́ти, позначи́ти. Ввесь поїзд наш (весільний) означений, а наш князь не означен. Де б його таку швачку обиськать, щоб його означить? Грин. III. 433. 2) Только несов. в. Значить, означать. Що воно означа, нехай письменні розберуть. Стор. МПр. 167.
Озни́ця, ці, ж. 1) Дыра въ крышѣ, куда дымъ выходитъ. Вх. Зн. 43. 2) Сушильня для сушенія садовыхъ овощей, устроенная частью въ землѣ, частью надъ ней. Шух. I. 110.
Озноби́тися, блю́ся, би́шся, гл. Простудиться. Вх. Зн. 43.
О́зов, зву, м. Окликъ.
Озолоти́ти, ся. См. Озолочувати, ся.
Озоло́чувати, чую, єш, сов. в. озолоти́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Озолачивать, озолотить. Чуб. II. 140. 2) Обогащать, обогатить. Яка б мати не озолотила свого сина. Левиц. I. 261.
Озоло́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. озолоти́тися, чу́ся, ти́шся, гл. Богатѣть,
