Словарь української мови (1924)/значити

by Борис Грінченко

◀ знахуровитий

Словарь української мови Борис Грінченко З значити

значитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. Зна́чити, чу, чиш, гл. Значить, означать. Що значить, що ти лучче за мене вдариш? Рудч. Ск. I. 50.

II. Значи́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) Мѣтить, намѣтить, дѣлать на чемъ-либо мѣтки, знаки. Уже я й значив шапку, так все таки крадуть. Лебед. у. Узяв заступ та лопату, пішов ямки значити. ЗОЮР. II. 87. 2) Показывать признаки беременности (о животныхъ). Ся коро́ва вже значи́ть. Замѣтно, что эта корова стельная, скоро отелится. Аф. 458.