Пу́т, та, м. = Путь. Вх. Лем. 459. Ум. Пу́тик. Вх. Лем. 459.
Путара́йки, йок, ж. мн. Раст. Ribes rubrum. Вх. Пч. II. 35.
Пу́тати, таю, єш, гл. Надѣвать путы. Швидче путай кобилу.
Путе́нно, нар. Хорошо, какъ слѣдуетъ. Та путенно ж і зроблено. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Пу́тера, ри, ж. Деревянный сосудъ для приготовленія овечьяго сыра. Вх. Зн. 58.
Пути́вець, вця, м. Проселочная дорога. Борз. у. Сидять на дорозі аж дванадцять вовків.... Сидять рядком по путивцю, наче ждуть мене. Г. Барв. 443. Ум. Пути́вчик.
Пути́вка, ки, ж. Сортъ яблокъ. Ум. Пути́вочка. Парис, Приямове дитятко, путивочку Венері дав. Котл. Ен. I. 6.
Пу́тик, ка, м. Ум. отъ пут.
Пути́лівка, ки, ж. Курительная трубка, сдѣланная въ Путиловѣ (въ Буковині). Шух. I. 277.
Пути́мець, мця, м. = Путивець. Борз. у.
Пути́на, ни, ж. Сосудъ для молока. Шух. I. 186. Сосудъ для приготовленія овечьяго сыра. Вх. Зн. 58.
Пу́тлиця, ці, ж. Ремень, которымъ привязывается стремя.
Пу́тлище, ща, с. Три нитки у бумажнаго змѣя, связанныя однимъ концемъ.
Пу́тній, я, є. Путній, порядочный, дѣльный. Внизу путній ставок, а через його ледаченький місток. О. 1862. IX. 62. Нічого путнього не пригадаю. Ком. I. 8.
Пу́тня, ні, ж. Бочка. Kolb. I. 70.
Пу́то, та, с. Преимущ. во мн. пу́та. 1) Путы. Ой на волики налигачі, а на коники пута. Мет. 56. 2) Кандалы. Закували запорожців в залізнії пута. Нп.
Пу́трити, рю, риш, гл. 1) О дымѣ: валить. А дим з вікна так і путрить. Кролев. у. 2) Пушить, ругать. Як зачала вже їх путрити за те! Зміев. у.
Пу́тря, рі́, ж. Родъ кушанья изъ свареннаго ячменя и сладкаго квасу. Маркев. 157. Чуб. VII. 440. На закуску куліш і кашу, лемішку, зубці, путрю, квашу. Котл. Ен. I. 18.
Пуття́, тя́, с. Первоначально: путь, дорога, но употребл. лишь въ переносн. значеніи: толкъ, прокъ. Молоді хазяї, думає, — чому й на пуття не навести. Св. Л. 244. Не буде з його пуття. Не буде вже їм ні пуття, ні добра. Стор. МПр. 154. Без пуття́. Безъ толку, безъ смысла. Все робить без пуття.
I. Путь, ті́, ж. Путь. Благослови, тату, в божу путь пойти. Маркев. 120. Вона в велику путь задумала, — т.-е. умираетъ. Г. Барв. 524. Щоб твоя путь погибла! (брань).
II. Путь-путь! меж. Призывъ для курей. О. 1862. IX. 35.
Пу́тькало, ла, с. 1) = Пугутькало. Вх. Пч. II. 14. 2) = Пугач. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Путя́щий, а, е. Порядочный, хорошій. Город путящий. Греб. 400. Путящий чоловік з його буде.
Пух, ху, м. 1) Пухъ. 2) Первые мелкіе волоски растительности на бородѣ. Борода тільки пухом поростала. Св. Л. 192. 3) Раст.: а) Eriophorum vaginatum L. ЗЮЗО. I. 12. б) — боло́тяний. Eriophorum latifolium Hoppe. ЗЮЗО. I. 122.
Пуха́, хи́, ж. 1) Въ выраженіяхъ: Доби́ти пухи́, доби́ти до пухи́. Довести до крайности, покончить съ чѣмъ. Добили чоловіка до пухи. Борз. у. Тепер уже ляхам наші добили пухи. Ном. № 874.
Пухай, хая, м. Чучело, пугало. Чуб. VII. 576.
Пухи́р, ра́, пухи́рь, ря́, м. 1) Волдырь. Як линула окропом на руку, так он які пухирі понабігали. Харьк. г. 2) Пузырь. 3) Мочевой пузырь. НВолын. у.
Пухі́р, ра, м. = Пухирь. Ком. I. 14.
Пу́хкати, каю, єш, гл. Пыхтѣть. Ходе піп після обіду по кімнаті та тільки пухкає.
Пухки́й, а́, е́. 1) Рыхлый, мягкій (о хлѣбѣ, землѣ). Пухкий хліб удався. НВолын. у. Пухка паляниця, — хоч губами їж. Харьк. Земля пухка. Г. Барв. 212. 3) Мягкій, нѣжный. Пухкі овчини. НВолын. у.
Пухлени́на, ни, ж. = Пухлятина. Вх. Зн. 58.
Пу́хлий, а, е. Пухлый, опухшій. Левиц. ПЙО. I. 380.
Пу́хлики, ків, м. мн. Особымъ образомъ собранныя сборки на рукавѣ иногда и на воротѣ рубахи. Кіев. у. Погано пухлики позбірала, треба дрібніше й рівніше. Харьк. у.
Пухли́на, ни, ж. = Пухлятина. Херсон. г.
Пухля́тина, ни, ж. Опухоль. Грин. II. 38. Рослину живокість добре класти од пухлятини.
Пухна́тий, а, е. 1) Пушистый. 2) Рых-
