Словарь української мови (1924)/пугач
| ◀ пугати | Словарь української мови П пугач |
пугачевий ▶ |
|
Пу́гач, ча, м. Пт. филинъ, Strix bubo. Злетів пугач на могилу та й крикнув він: пугу. Ум. Пугаче́нько. Ой не пугай, пугаченьку, в зеленому байраченьку. Мет. 283.