Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/51

Ця сторінка вичитана

лѣть. Був батько, та одубів. Ном. стр. 39. Опівночі нагайка шуміла, а к світові мила одубіла. Чуб. V. 729.

Одува́н, на, м. Названіе горшка въ загадкѣ. Як жив одуван, всіх людей годував, а як пропав одуван, — ніхто й кісток не сховав. ХС. III. 62.

О́дуд, да, м. Птица удодъ, upupa. Вх. Пч. II. 15.

Одуди́ця, ці, ж. Самка удода. Каже одуд до Бога: „Коли я такий гарний, то зроби, Боже, так, щоб я став богом, а моя одудиця божицею“. Рк. Левиц.

Оду́дкуватий, а, е. Трубчатый. На городі очерет та й одудкуватий. Нп. Харьк.

Оду́жання, ня, с. Выздоровленіе. Повернуло на одужання.

Оду́жати. См. Одужувати.

Оду́жувати, жую, єш, сов. в. оду́жати, жаю, єш, гл. Выздоравливать, выздоровѣть. ЗОЮР. I. 14. Нехай одужає і буде жива. Єв. Мр. V. 23. Хворого-недужого як помаслосвятять, та як одужа, то тоді вже неможна йому лихословити. Харьк. г.

Одукова́ний, а, е. Обученный, воспитанный. Та й що та панночка одукована робитиме в моїй мужицькій хаті. Шевч. (О. 1862. VI. 9).

Оду́матися, маюся, єшся, гл. Одуматься. От кравець як одумавсь, як побіг, та на дуба й сховавсь. Рудч. Ск. I. 6.

О́дур, ра, м. Одурь, помраченіе разсудка. Царицю одур взяв. Котл. Ен.

Одури́ти, рю́, риш, гл. Провести, обмануть. А найкраще б зробив св. Петро, як би одурив чорта, бо одурити таку погань нема гріха. Чуб. I. 143.

Одурі́ти, рі́ю, єш, гл. Ошалѣть, обезумѣть. Всі кинулись, мов одурівши. Котл.

Оду́тий, а, е. Обрюзглый, раздутый. Одутий, аж посинів. Шевч.

Одх… См. отъ Відхамаркати до Відхтітися.

Одц… См. отъ Відцарювати до Відцуруватися.

Одч… См. отъ Відчалити до Відчухрати.

Одш… См. отъ Відшахнутися до Відшумувати.

Одщ… См. отъ Відщебетати до Відщіпатися.

Одяга́ло, ла, с. Одежда. Лахматину де найде, приволоче, — тим і прикриє своє тіло. А то нічого нема, неодягнені ходять, одягала того у орди не було. О. 1862. V. 86.

Одяга́ння, ня, с. Одѣваніе.

Одяга́ти, га́ю, єш, сов. в. одягти́, гну́, неш, гл. Одѣвать, одѣть. Одягла його в червоний в жупан дорогий. Шевч.

Одяга́тися, га́юся, єшся, сов. в. одягти́ся, гну́ся, нешся, гл. Одѣваться, одѣться. Одягаєшся як попів челядник. Ном. стр. 218. Один чоловік одягавсь у кармазин. Єв. Л. VI. 19.

Одягне́нький, а, е. Ум. отъ одягний.

Одягни́й, а, е = Одіжний 2. Г. Барв. 380, 104. К. ЧР. 223. Червона як рожа та таки й одягна. Кв. I. 133. Сам одягний — таки зовсім як міщанин. Ном. стр. 219. Ум. Одягне́нький. О. 1862. IX. 68.

Одягну́ти, ну́, неш, гл. = Одягти.

Одягну́тися, ну́ся, нешся, гл. = Одягтися. Багатир одягнувся, взяв мотузка і пішов. Рудч. Ск. I. 110.

Одягти́, ся. См. Одягати, ся.

Ож, сз. 1) Вотъ. Ож побачить. Левиц. I. 166. 2) Что. Ай, коби Марта знала, ож її родина іде. Гол. IV. 409. Ож би. Хотя би. Ож би усі звізди з неба писарями стали, та єще би мої гадки не переписали. Гол. IV. 505.

Оже, сз. = Отже. Мир. Пов. II. 43. Не лехко було й Максимові, оже він не плакав. Мир. ХРВ. 143. Оже ж буду мати швидко невістку, подумала вона. Левиц. I. 14.

Ожеле́да, ди, ж. = Ожеледиця. Не зайду я в полонинку, бо там ожеледа. Шух. I. 202.

Ожеле́дець, дця, м. Ледъ, замерзшій на вѣткахъ. Вх. Лем. 443.

Ожеле́диця, ці, о́желедь, ді, ж. Гололедица. Упала ожеледиця. Мнж. 173. Вночі і ожеледь і мряка, і сніг, і холод. Шевч. Було то в-осени вже пізно; великий холод був, вітри шуміли різно і била ожеледь, і сніг ішов либонь. Греб. 385.

Ожелест, сту и ожелець, льцю, м. Ледяныя сосульки на деревьяхъ. Вх. Лем. 443. См. Ожеледець.

Ожели́зь, зі, ж. = Ожеледь. Вх. Лем. 443.

Оже́нений, а, е. Женатый. У мене один син нежонатий, а другий оженений. Лебед. у.

Ожени́ти, ню́, ниш, гл. Женить. Оженила мати неволею сина. Нп. Иногда въ приложеніи къ женщинѣ: Ой казав пан круль Варвару імити і святу Варвару з собов оженити. МУЕ. III. 52. Нене ж моя, нене, ожени ж ти мене, бо я молоденький літа свої трачу. Чуб. V. 27.