Пташеня́, ня́ти, с. = Пташа. Обсіли мене, як дрібні пташенята. МВ. I. 11. Ум. Пташеня́тко. Коло його як пташенятко звивається. МВ. (О. 1862. I. 71).
Пта́шечка, ки, ж. Ум. отъ пташка.
Пташи́на, ни, ж. Птичка. Ой ти, доле нещасная, та же сь ти мя з'їла, і найменшая пташина того б не стерпіла. Чуб. V. 476. Ум. Пташи́нка, пташи́ночка. Дівчиночко, пташиночко, щебетушечко! О. 1861. VI. 151.
Пташи́ний, а, е = Пташачий. Хиба пташиного молока нема. Ном. № 1348.
Пташів'я, в'я, с. соб. = Птаство. Вх. Лем. 458.
Пта́шка, ки, ж. 1) Птичка. Прилетіла пташка, біля його впала. Мет. 103. В полі пташки літають, веселенько співають. Мет. 65. Употребл. какъ ласкательное имя. Зроби, моя пташко! Шевч. 15. Ой мамко, пташко! НВолын. у. 2) — бо́жа. Пчела. Сим. 202. Ум. Пта́шенька, пта́шечка. Чуб. V. 275.
Пташни́к, ка́, м. 1) Птичникъ. 2) Птицеловъ.
Пта́шниця, ці, ж. Птичница.
Пташня́, ні́, ж. Птичникъ, птичій дворъ.
Пташо́к, шка́, м. Ум. отъ птах.
Пти. Въ выраженіи: на пти́. — На що се? — На пти: щоб дивувались такі дурні, як ти! Харьк. г.
Пти́ця, ці, ж. = Птах. Не всі старі птиці високо літають. Посл. Ум. Пти́чка, пти́чечка. Употребл. какъ ласкат. слово. Пані моя, пані моя, пані влюбленая, моє серденько, моя птичечко. Мет. 122.
Птиченя́, ня́ти, с. = Пташеня. Дозвольте мені полізти на те дерево і видерти птиченята. Грин. II. 260.
Пти́чий, а, е = Пташиний. Ном. №997.
Пти́чка, ки, ж. 1) Ум. отъ птиця. 2) Родъ дѣтской игры. Ив. 48.
Птічко, ка, с. = Пташа. Маве птічко. Вх. Лем. 458.
Птруту! меж. Крикъ на ягнятъ у гуцульскихъ пастуховъ. Шух. I. 210.
Пту́кавка, ки, ж. = Птукач. Вх. Лем. 458.
Пту́ка́ч, ча, м. Горлинка, Turtus auritus. Вх. Лем. 458. См. Горлиця.
Птуц! меж. Крикъ, которымъ гонятъ телятъ. Вх. Лем. 458.
Пту-гей-са! меж. Крикъ на воловъ: налѣво. Вх. Лем. 458.
Пту-ча! меж. Крикъ на воловъ: направо! Вх. Лем. 458.
Публі́ка, ки, ж. 1) Стыдъ, позоръ. Гол. II. 471. Ой сміх і публіка: била жінка чоловіка. Нп. 2) Позорный столбъ. Желехъ. На публі́ку сі́сти. Стать къ позорному столбу. Бо я піду серед села на публіку сісти. Гол. 3) Мужчина или женщина дурного поведенія. Я казала, що Семен чоловік, а Семен публіка, ще й негіда на ввесь світ. Чуб. V. 338.
Пу́вка, ки, ж. — великоцві́тна. Раст. Crepis grandiflora. Шух. I. 20.
Пу́га, ги, ж. Кнутъ. Вас. 160, 159. Ляснув погонич пугою, коні заржали. К. (ЗОЮР. II. 202). Як пу́гою по воді́. Какъ горохомъ объ стѣну. Ном. № 1783. Ум. Пу́жка.
Пуга́, ги́, ж. = Пугач. Вх. Пч. II. 14.
Пугаві́й, ві́я, м. = Пу́га (кнутъ). Козел. у. Слов. Д. Эварн.
Пу́гання, ня, с. Крикъ филина, также подражаніе ему у запорожцевъ. А хтось у вікно по-запорозьки: пугу! пугу! Жінки обидві так і затремтіли. Уже їм не впервинку було се низове пугання. К. ЧР. 244.
Пуга́рчик, ка, м. 1) Ум. отъ пугарь. 2) Рюмка. Шух. I. 307.
Пуга́рь, ря́, м. Стаканъ. Шух. I. 101. Ум. Пуга́рчик.
Пу́гати, гаю, єш, гл. Кричать (о филинѣ). Ой не пугай, пугаченьку! Мет. 283. Подражать крику филина (о запорожцахъ).
Пу́гач, ча, м. Пт. филинъ, Strix bubo. Злетів пугач на могилу та й крикнув він: пугу. Ум. Пугаче́нько. Ой не пугай, пугаченьку, в зеленому байраченьку. Мет. 283.
Пугаче́вий, а, е. Относящійся къ филину.
Пуги́кати, каю, єш, гл. Кричать (о филинахъ, совахъ). Сова та пугачі скіглили, пугикали. Стор. М. Пр. 16.
Пуги́кнути, ну, неш, гл. Одн. в. отъ пугикати.
Пу́говиця, ці, ж. Родъ мѣдной пуговицы съ ушкомъ; такія пуговицы употребляются для украшенія кожаныхъ сумокъ (табівок). Шух. I. 279, 284.
Пу́головатиця, ці, ж. = Пуголовок. Желех.
Пу́головач, ча, м. = Пуголовок. Вх. Пч. I. 16, II. 17.
Пу́головиця, ці, ж. = Пуголовок. Вх. Пч. II. 17.
Пу́головка, ки, ж. 1) = Пуголовок. Вх. Пч. II. 17. 2) Рыба. Benthophilus macrocephalus. Браун. 27.
Пу́головок, вка, м. Головастикъ. Так
