Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пуга
Берлін: Українське слово, 1924

Пу́га, ги, ж. Кнутъ. Вас. 160, 159. Ляснув погонич пугою, коні заржали. К. (ЗОЮР. II. 202). Як пу́гою по воді́. Какъ горохомъ объ стѣну. Ном. № 1783. Ум. Пу́жка.

Пуга́, ги́, ж. = Пугач. Вх. Пч. II. 14.